Ідучи в Дамаск у цих справах з уповноваженнями і наказом від первосвящеників,
опівдні в дорозі побачив я, царю, світло з неба, яскравіше від сонячного світла, яке осяяло мене та тих, хто йшов зі мною.
Коли ми всі попадали на землю, я почув голос, який говорив до мене [й промовляв] єврейською мовою: Савле, Савле, чого Мене переслідуєш? Тяжко тобі бити ногою колючку!
Я запитав: Хто Ти, Господи? Господь відповів: Я — Ісус, Якого ти переслідуєш.
Але підведися і стань на свої ноги, бо на те Я і з’явився тобі, щоби зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив, і того, що Я покажу тобі,
визволяючи тебе від твого народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю, —
відкрити їм очі, щоб вони навернулися від темряви до світла та від влади сатани до Бога, щоб одержали вони прощення гріхів і спадок між освяченими вірою в Мене.
Тому, царю Агрипо, я не став чинити опір небесному видінню,
а проповідував: спочатку тим, які були в Дамаску, а потім тим, котрі в Єрусалимі, у кожній юдейській околиці, та язичникам, — щоби покаялися і навернулися до Бога, щоби чинили діла, гідні покаяння.
Через це юдеї, схопивши мене в храмі, намагалися розірвати.
Та одержавши допомогу від Бога, аж до цього дня стою, щоб свідчити малому й великому, не розповідаючи нічого, крім того, що говорили пророки і Мойсей, що має статися:
що має постраждати Христос, що Він, перший воскреслий з мертвих, має проповідувати світло Своєму народові та язичникам.
Коли він отак захищався, Фест гучним голосом сказав: Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість приводить тебе до божевілля!
Я не божевільний, високоповажний Фесте, — сказав Павло, — а звіщаю правдиві й розумні слова.
Адже цар, до якого я сміливо говорю, знає про це, бо я не вірю, щоби щось із цього було скрите від нього, адже це не відбулося десь у закутку!
О, царю Агрипо! Чи віриш, пророкам? Знаю, що віриш!
Агрипа ж Павлові: Ще трохи і мене переконаєш стати християнином!
А Павло: Чи трохи, чи багато, але благав би я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, хто сьогодні мене чує, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.
[І як сказав це йому], підвівся цар, і намісник, і Верніка, і ті, які сиділи з ними,
і, відійшовши, говорили одне одному, зауважуючи, що нічого, вартого смерті або кайданів, цей чоловік не робить.
Агрипа ж сказав Фестові: Цього чоловіка можна було би звільнити, якби не покликався на кесаря.
Біблія
Біблія для діточок
