Дiї 18:1-22
Дiї 18:1-22 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Після цього Павло залишив Афіни й вирушив до Коринта. Там він зустрів юдея на ймення Акила, родом з Понту, який щойно прибув з Італії зі своєю дружиною Прискиллою. Вони залишили Італію через те, що Клавдій наказав виселити з Рима всіх юдеїв. Павло пішов побачитися з ними. А оскільки Павло мав те ж ремесло, що й вони, а саме виготовлення наметів, то лишився у їхній оселі й працював разом з ними. Щосуботи Павло ходив у синагогу й намагався переконати як юдеїв, так і греків повірити в Ісуса. Коли з Македонії прийшли Сила й Тимофій, Павло весь свій час присвятив проповідям, засвідчуючи юдеям, що Ісус і є Христос. Але ображаючи, вони почали заперечувати йому. Тоді Павло обтрусив одяг свій на свідчення зневаги до них, і сказав: «Якщо ви не отримаєте спасіння, то це буде саме вашою провиною. А моє сумління чисте, і тепер я піду до поган». Павло залишив синагогу й подався до оселі чоловіка, на ймення, Тит Юст, який поклонявся істинному Богу. Будинок його стояв поруч із синагогою. Крисп, старший синагоги, разом з усіма своїми домашніми, повірив у Господа Ісуса. Та й багато інших коринтян, які слухали Павла, повірили і охрестилися. Однієї ночі Господь сказав Павлу вві сні: «Не бійся нічого, говори, не мовчи. Я з тобою і ніхто не заподіє тобі ніякого лиха, бо багато Моїх людей мешкають в цьому місті». Тож Павло лишився в Коринті на півтора роки й навчав людей Слова Божого. Коли Ґалліон був губернатором Ахаї, деякі юдеї, об’єднавшись, схопили Павла й привели його до суду. Вони сказали: «Цей чоловік переконує людей поклонятися Богу так, як це суперечить Закону!» І коли Павло вже готовий був відповісти на звинувачення, Ґалліон сказав юдеям: «Якби в цьому була якась кривда або серйозний злочин, тоді було б виправдано, аби я почав вас, юдеїв, слухати. Та оскільки тут весь клопіт навколо слів та імен, тобто навколо вашого власного Закону, то й розбирайтеся самі. Я відмовляюся бути суддею в цій справі». І він виставив їх із суду. Тоді всі вони схопили Состена, старшого синагоги, й били його перед будинком суду, а Ґалліон не звертав на це ніякої уваги. Павло зостався там іще багато днів, а потім залишив братів і відплив до Сирії. Разом з ним вирушили Прискилла та Акила. В Кенхреях Павло обстриг собі волосся, оскільки дав обітницю Господу. Прибувши до Ефесу, Павло залишив Прискиллу з Акилою, а сам пішов до синагоги й розмовляв там з юдеями. Вони просили Павла провести з ними довший час, але він не погодився. Але, йдучи звідти, він сказав: «Якщо на те Божа воля, я повернуся до вас», — і відплив з Ефеса. Прибувши до Кесарії, Павло вирушив до Єрусалиму, щоб привітати церкву, а звідти подався до Антиохії.
Дiї 18:1-22 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Після цього Павло залишив Афіни і прийшов у Коринф. І, знайшовши там одного іудея на ім’я Акіла, родом понтійця, який недавно прийшов з Італії, і його дружину Пріскіллу (тому що Клавдій наказав усім іудеям залишити Рим), прийшов до них, і через однаковість ремесла залишився в них і працював, бо їхнім ремеслом було робити намети. А кожної суботи він дискутував у синагозі і переконував іудеїв і еллінів. Коли ж із Македонії прийшли Сила і Тимофій, Павло, спонукуваний Духом, свідчив іудеям, що Ісус є Христом. Та оскільки ті противились і лихословили, то він, обтрусивши одяг, сказав їм: Ваша кров — на вашій голові; я чистий. Віднині я йду до язичників. І, пішовши звідти, прийшов у дім одного чоловіка на ім’я Юст, який шанував Бога, чий дім межував із синагогою. Крісп же, начальник синагоги, увірував у Господа з усім своїм домом; і багато хто з коринфян, чуючи слово, вірували й хрестилися. Господь же вночі у видінні сказав Павлу: Не бійся, а говори і не замовкай, бо Я з тобою, і ніхто не нападе на тебе, щоб заподіяти тобі зло, тому що в Мене є багато людей у цьому місті. І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи серед них слову Божому. Коли Галліон був проконсулом Ахаї, іудеї однодушно повстали проти Павла, і привели його до суду, і сказали: Він переконує людей шанувати Бога всупереч Закону. Коли ж Павло хотів відкрити вуста, Галліон сказав іудеям: Іудеї, якби це був якийсь злочин або тяжке лиходійство, то я мав би причину вислухати вас; а якщо це суперечка про слова, імена і ваш Закон, то дивіться самі, бо я суддею в цьому бути не хочу. І прогнав їх від суду. Усі ж елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, стали бити його перед судом; та Галліон не звертав на те ніякої уваги. Павло, пробувши ще чимало днів, попрощався з братами і відплив у Сирію (а з ним Пріскілла й Акіла), обстригши в Кенхреях голову, бо мав на собі обітницю. Прибув він в Ефес і залишив їх там, а сам увійшов у синагогу і став дискутувати з іудеями. Коли ж вони просили його залишитись у них на довший час, він не погодився, а попрощався з ними, сказавши: Мені обов’язково треба провести свято, що наближається, в Єрусалимі, а до вас вернуся знову, якщо буде угодно Богу. І відплив з Ефеса. Припливши в Кесарію, він пішов у Єрусалим і, привітавши церкву, пішов в Антіохію.
Дiї 18:1-22 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту. І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов, а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети. І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів. А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос. Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган. І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім’я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою. А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились. Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей. І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого. А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його, кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом! Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав. Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу. І прогнав їх від суду. Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав. А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був. І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями. Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився, але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу. І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.
Дiї 18:1-22 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Після цього [Павло], залишивши Афіни, прибув до Коринта. Він знайшов одного юдея на ім’я Акила, родом з Понту, який недавно прибув з Італії, та Прискилу, його дружину, — бо Клавдій наказав усім юдеям залишити Рим, — і прийшов до них. Оскільки вони були того самого ремесла, то залишився в них і працював; їхнім ремеслом було виготовляти намети. Щосуботи він проводив бесіди в синагозі, переконуючи юдеїв та греків. А коли прибули з Македонії Сила й Тимофій, Павло, захоплений Словом, свідчив юдеям, що Ісус є Христос. Та оскільки вони чинили опір і хулили, то він обтрусив свій одяг і промовив до них: Кров ваша — на вашу голову. Я чистий. Відтепер піду до язичників! І, пішовши звідти, прибув у дім одного мужа на ім’я Тит Юст, який шанував Бога; його дім був поблизу синагоги. А Крисп, старший синагоги, повірив у Господа з усім своїм домом; і багато з коринтян, почувши, увірували й охрестилися. У видінні вночі Господь сказав Павлові: Не бійся, але говори і не мовчи, бо Я з тобою, і ніхто не накинеться на тебе, щоби заподіяти тобі зло, тому що маю в цьому місті багато людей! І він залишився на рік і шість місяців, навчаючи в них Божого Слова. А коли Галіон був проконсулом в Ахаї, юдеї одностайно накинулися на Павла і привели його на суд, кажучи: Він підбурює людей не за Законом шанувати Бога! Коли ж Павло хотів відкрити уста, Галіон сказав юдеям: О юдеї! Якби справді був якийсь злочин або велика кривда, то я підтримав би вас у цій справі. Але коли суперечка йде про принципи, про імена та про ваш Закон, розглядайте самі, [бо] в цьому я не бажаю бути суддею! І вигнав їх із суду. Тоді всі [греки] схопили Состена, старшого синагоги, та били перед судом, а Галіонові те було зовсім байдуже. А Павло, пробувши ще багато днів, попрощався з братами й відплив до Сирії, і з ним Акила та Прискила. Він обстриг голову в Кенхреях, бо дав обітницю. Причалив у Ефесі й залишив їх там, а сам, увійшовши до синагоги, розмовляв з юдеями. Як просили вони залишитися [в них] на довший час, то він не погодився, а попрощався і сказав: [Мені неодмінно потрібно провести свято, яке наступає, в Єрусалимі]; я знову повернуся до вас, як на те буде воля Божа! Та й відплив з Ефеса. І, прибувши до Кесарії, зайшов та привітав Церкву і відбув до Антіохії.
Дiї 18:1-22 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Після сього, покинувши Павел Атини, прийшов у Коринт, І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них. А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу. І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян. Як же прийшов з Македониї Сила та Тимотей, був Павел спонукуваний духом, сьвідкуючи Жидам про Христа Ісуса. Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду. І, пійшовши звідтіля, прийшов у господу одного, на ймя Юста, що поклоняв ся Богу, котрого господа була обіч школи. Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились. Рече ж Господь у нічному видїнню Павлу: Не бій ся, тільки говори й не мовчи: бо я з тобою, і нїхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподїяти; бо в мене багато людей у сьому городї. І пробував там рік і шість місяцїв, навчаючи між ними слова Божого. Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушно Жиди на Павла, та й повели його перед суд, говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога. Як же хотїв Павел одкрити уста, каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе дїло, вислухав би я вас (до слова). Коли ж (тут) питаннє про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути. Та й повиганяв їх із судища. Тодї всї Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже. Павел же, пробувши там ще доволї днїв, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю. Прибувши ж у Єфес, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами. Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив, а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу. А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию.