Після цього Павло залишив Афіни і прийшов у Коринф.
І, знайшовши там одного іудея на ім’я Акіла, родом понтійця, який недавно прийшов з Італії, і його дружину Пріскіллу (тому що Клавдій наказав усім іудеям залишити Рим), прийшов до них,
і через однаковість ремесла залишився в них і працював, бо їхнім ремеслом було робити намети.
А кожної суботи він дискутував у синагозі і переконував іудеїв і еллінів.
Коли ж із Македонії прийшли Сила і Тимофій, Павло, спонукуваний Духом, свідчив іудеям, що Ісус є Христом.
Та оскільки ті противились і лихословили, то він, обтрусивши одяг, сказав їм: Ваша кров — на вашій голові; я чистий. Віднині я йду до язичників.
І, пішовши звідти, прийшов у дім одного чоловіка на ім’я Юст, який шанував Бога, чий дім межував із синагогою.
Крісп же, начальник синагоги, увірував у Господа з усім своїм домом; і багато хто з коринфян, чуючи слово, вірували й хрестилися.
Господь же вночі у видінні сказав Павлу: Не бійся, а говори і не замовкай,
бо Я з тобою, і ніхто не нападе на тебе, щоб заподіяти тобі зло, тому що в Мене є багато людей у цьому місті.
І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи серед них слову Божому.
Коли Галліон був проконсулом Ахаї, іудеї однодушно повстали проти Павла, і привели його до суду,
і сказали: Він переконує людей шанувати Бога всупереч Закону.
Коли ж Павло хотів відкрити вуста, Галліон сказав іудеям: Іудеї, якби це був якийсь злочин або тяжке лиходійство, то я мав би причину вислухати вас;
а якщо це суперечка про слова, імена і ваш Закон, то дивіться самі, бо я суддею в цьому бути не хочу.
І прогнав їх від суду.
Усі ж елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, стали бити його перед судом; та Галліон не звертав на те ніякої уваги.
Павло, пробувши ще чимало днів, попрощався з братами і відплив у Сирію (а з ним Пріскілла й Акіла), обстригши в Кенхреях голову, бо мав на собі обітницю.
Прибув він в Ефес і залишив їх там, а сам увійшов у синагогу і став дискутувати з іудеями.
Коли ж вони просили його залишитись у них на довший час, він не погодився,
а попрощався з ними, сказавши: Мені обов’язково треба провести свято, що наближається, в Єрусалимі, а до вас вернуся знову, якщо буде угодно Богу. І відплив з Ефеса.
Припливши в Кесарію, він пішов у Єрусалим і, привітавши церкву, пішов в Антіохію.