2-е до коринтян 5:1-10
2-е до коринтян 5:1-10 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на небесах, вічне і нерукотворне. Тим часом, ми втомлені від земного тіла, та прагнемо вдягнутись у нашу Небесну оселю. Та вдягнувши його, ми ніколи не будемо голими. Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям. І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя. Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом. Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо. Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа. І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого. Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі — добро чи зло.
2-е до коринтян 5:1-10 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Бо ми знаємо, що, якщо наш земний дім, цей намет, зруйнується, ми маємо на небесах будівлю від Бога, дім нерукотворний, вічний. Тому ми й стогнемо, прагнучи одягнутися в нашу небесну оселю, якщо тільки, й одягнувшись, ми не виявимося нагими. Бо ми, знаходячись у цьому наметі, стогнемо під тягарем, тому що хочемо не роздягнутися, а одягнутися, щоб смертне було поглинуте життям. А створив нас саме для цього Бог, Який і дав нам завдаток Духа. Тож, будучи завжди бадьорими і знаючи, що, проживаючи в тілі, ми віддалені від Господа (бо ми живемо вірою, а не зором), ми бадьорі й бажаємо краще виселитися з тіла й поселитися в Господа. Тому й прагнемо, чи проживаючи, чи виселяючись, бути Йому угодними. Бо всі ми маємо з’явитися перед судом Христовим, щоб кожен отримав відповідно до того, що робив у тілі, чи то добре, чи то лихе.
2-е до коринтян 5:1-10 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний. Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба, коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі! Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям. А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа. Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, бо ходимо вірою, а не видінням, ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими. Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
2-е до коринтян 5:1-10 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Адже ми знаємо, що коли наш земний дім тіла буде зруйнований, то маємо будівлю від Бога: дім нерукотворний, вічний, на небесах. Тому ми й зітхаємо, прагнучи зодягнутися в нашу небесну будівлю, щоб, хоч і [одягнені], ми не виявилися нагими. Бо ми, які перебуваємо в наметі, зітхаємо під тягарем, оскільки хочемо не роздягтися, а зодягнутися, щоб смертне було поглинуте життям. Той, Хто створив нас для цього, це — Бог, Який дав нам завдаток Духа. Отже, завжди маючи відвагу, знаємо, що коли живемо в тілі, перебуваємо далеко від Господа, адже ми живемо вірою, а не тим, що бачимо. Відвагу ж маємо та вподобання для того, щоб краще покинути тіло та перебувати з Господом. Тому ми і стараємося, — чи перебуваючи в тілі, чи покидаючи його, — бути любими Йому. Адже всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло.
2-е до коринтян 5:1-10 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба, коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись. Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм. На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа. Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа: (бо ходимо вірою, а не видїннєм.) Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа. Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими. Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.