Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на небесах, вічне і нерукотворне. Тим часом, ми втомлені від земного тіла, та прагнемо вдягнутись у нашу Небесну оселю. Та вдягнувши його, ми ніколи не будемо голими. Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.
І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя. Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом. Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо. Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа. І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого.
Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі — добро чи зло.