Бо ми знаємо, що, якщо наш земний дім, цей намет, зруйнується, ми маємо на небесах будівлю від Бога, дім нерукотворний, вічний.
Тому ми й стогнемо, прагнучи одягнутися в нашу небесну оселю,
якщо тільки, й одягнувшись, ми не виявимося нагими.
Бо ми, знаходячись у цьому наметі, стогнемо під тягарем, тому що хочемо не роздягнутися, а одягнутися, щоб смертне було поглинуте життям.
А створив нас саме для цього Бог, Який і дав нам завдаток Духа.
Тож, будучи завжди бадьорими і знаючи, що, проживаючи в тілі, ми віддалені від Господа
(бо ми живемо вірою, а не зором),
ми бадьорі й бажаємо краще виселитися з тіла й поселитися в Господа.
Тому й прагнемо, чи проживаючи, чи виселяючись, бути Йому угодними.
Бо всі ми маємо з’явитися перед судом Христовим, щоб кожен отримав відповідно до того, що робив у тілі, чи то добре, чи то лихе.