2-а хронiки 6:1-11
2-а хронiки 6:1-11 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. А я збудував храм оселі Твоєї, і місце Твого пробування навіки! І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. А він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми виконав, кажучи: Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського краю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Імени там. І не вибрав Я нікого, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. Та вибрав Я Єрусалим на пробування Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей храм для Ймення Мого! І сповнив Господь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими синами.
2-а хронiки 6:1-11 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тоді сказав Соломон: «Господь каже, що буде Він жити в темній хмарі. Я збудував величезний храм для Тебе, місце Твого повічного перебування». В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. Тоді він мовив: «Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: „З того дня, як Я вивів народ Мій з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати храм в Моє ім’я, і Я не обрав вождя для народу Ізраїля. Але тепер Я обрав Єрусалим, щоб ім’я Моє там було, і Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”. Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я — це добрий намір. Однак ти не збудуєш храм, а твій син — кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”. Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. В ньому я розмістив ковчег з Угодою, яку Господь уклав з народом Ізраїлю».
2-а хронiки 6:1-11 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тоді Соломон промовив: Господь сказав, що пробуватиме в темряві. І я збудував дім Твоєму Імені, посвячений Тобі й готовий, щоби проживати в ньому навіки. І цар повернув своє обличчя, і поблагословив усе зібрання Ізраїля, а все зібрання Ізраїля стояло. І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який промовив Своїми устами до Давида, мого батька, і здійснив Своїми руками, запевняючи: Від дня, в який Я вивів Мій народ з Єгипетської землі, Я не вибрав міста з усіх племен Ізраїля, щоби збудувати дім, аби там було Моє Ім’я, і Я не вибрав чоловіка, щоби був за вождя над Моїм народом — Ізраїлем. І ось Я вибрав Єрусалим, щоб там було Моє Ім’я, і Я вибрав Давида, щоб він був над Моїм народом Ізраїлем. І було на серці Давида, мого батька, збудувати дім Імені Господа, Бога Ізраїля, та Господь сказав Давидові, моєму батькові: Тому що випало на твоє серце збудувати дім Моєму Імені, добре ти зробив, що припало на твоє серце. Тільки не ти збудуєш дім, але твій син, який вийде з твоїх стегон, він збудує дім Моєму Імені. І Господь здійснив Своє слово, яке сказав, і я став замість Давида, мого батька, і я сів на престолі Ізраїля, — як і сказав Господь, — і я збудував дім Імені Господа, Бога Ізраїля. І я там поставив ковчег, в якому є Господній завіт, який Він склав з Ізраїлем.
2-а хронiки 6:1-11 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Тодї промовив Соломон: Господь обіцяв, що буде жити в облацї, Я ж збудував дом на пробуток йому, щоб там пробував по віки. І повернувся царь своїм лицем і поблагословив увесь збір Ізраїлський - (бо ввесь збір Ізраїлський стояв), - І сказав: Нехай буде слава Господеві, Богові Ізрайлевому, котрий, що вирік устами своїми Давидові, панотцеві мойму, здїйснив тепер своєю рукою! А сказав він: Від того часу, як я вивів народ мій з землї Египецької, не обрав я міста нї в одному зпоміж поколїнь Ізрайлевих до збудування дому, де пробувало б імя моє, й не вибрав чоловіка, що управляв би народом моїм Ізраїлем, А вибрав я Ерусалим, щоб там пробувало імення моє, й вибрав Давида, щоб був над народом моїм Ізраїлем. І було на думцї в Давида, панотця мого, збудувати дім іменню Господа, Бога Ізрайлевого, Але Господь сказав Давидові, панотцеві мойму: В тебе на думцї збудувати храм іменню мойму, та й добре, що це в тебе на думцї, Але не ти збудуєш храм, а твій син, що вийде з чересел твоїх, - він збудує храм іменню мойму. І здїйснив Господь слово своє, що вирік: Я став на місце Давида, панотця мого, й засїв на престолї Ізрайлевому, як вирік Господь, і збудував дом іменню Господа, Бога Ізрайлевого. І зложив я там скриню, що в їй завіт Господнїй, вчинений ним з синами Ізрайлевими.