2 Хронік 6:1-11

Тоді Соломон промовив: Господь сказав, що пробуватиме в темряві. І я збудував дім Твоєму Імені, посвячений Тобі й готовий, щоби проживати в ньому навіки. І цар повернув своє обличчя, і поблагословив усе зібрання Ізраїля, а все зібрання Ізраїля стояло. І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який промовив Своїми устами до Давида, мого батька, і здійснив Своїми руками, запевняючи: Від дня, в який Я вивів Мій народ з Єгипетської землі, Я не вибрав міста з усіх племен Ізраїля, щоби збудувати дім, аби там було Моє Ім’я, і Я не вибрав чоловіка, щоби був за вождя над Моїм народом — Ізраїлем. І ось Я вибрав Єрусалим, щоб там було Моє Ім’я, і Я вибрав Давида, щоб він був над Моїм народом Ізраїлем. І було на серці Давида, мого батька, збудувати дім Імені Господа, Бога Ізраїля, та Господь сказав Давидові, моєму батькові: Тому що випало на твоє серце збудувати дім Моєму Імені, добре ти зробив, що припало на твоє серце. Тільки не ти збудуєш дім, але твій син, який вийде з твоїх стегон, він збудує дім Моєму Імені. І Господь здійснив Своє слово, яке сказав, і я став замість Давида, мого батька, і я сів на престолі Ізраїля, — як і сказав Господь, — і я збудував дім Імені Господа, Бога Ізраїля. І я там поставив ковчег, в якому є Господній завіт, який Він склав з Ізраїлем.