Тодї промовив Соломон: Господь обіцяв, що буде жити в облацї, Я ж збудував дом на пробуток йому, щоб там пробував по віки. І повернувся царь своїм лицем і поблагословив увесь збір Ізраїлський - (бо ввесь збір Ізраїлський стояв), - І сказав: Нехай буде слава Господеві, Богові Ізрайлевому, котрий, що вирік устами своїми Давидові, панотцеві мойму, здїйснив тепер своєю рукою! А сказав він: Від того часу, як я вивів народ мій з землї Египецької, не обрав я міста нї в одному зпоміж поколїнь Ізрайлевих до збудування дому, де пробувало б імя моє, й не вибрав чоловіка, що управляв би народом моїм Ізраїлем, А вибрав я Ерусалим, щоб там пробувало імення моє, й вибрав Давида, щоб був над народом моїм Ізраїлем. І було на думцї в Давида, панотця мого, збудувати дім іменню Господа, Бога Ізрайлевого, Але Господь сказав Давидові, панотцеві мойму: В тебе на думцї збудувати храм іменню мойму, та й добре, що це в тебе на думцї, Але не ти збудуєш храм, а твій син, що вийде з чересел твоїх, - він збудує храм іменню мойму. І здїйснив Господь слово своє, що вирік: Я став на місце Давида, панотця мого, й засїв на престолї Ізрайлевому, як вирік Господь, і збудував дом іменню Господа, Бога Ізрайлевого. І зложив я там скриню, що в їй завіт Господнїй, вчинений ним з синами Ізрайлевими.
Біблія
Біблія для діточок
