1-а Самуїлова 18:1-16
1-а Самуїлова 18:1-16 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Після розмови Давида з Саулом Йонатан відчув духовну близькість до Давида і полюбив його всім серцем. З того дня Саул тримав Давида біля себе й не відпускав його до батьківської домівки. А Йонатан склав Угоду з Давидом, бо дуже полюбив його. Йонатан скинув з себе вбрання, яке завжди носив, і віддав його Давидові: він віддав своє військове вбрання з мечем, луком і паском. Хоч би куди послав його Саул, Давид робив усе так успішно, що Саул присвоїв йому високе військове звання. Це сподобалося всім людям, не тільки військовим проводирям Саулового війська. Коли воїни поверталися додому після того, як Давид убив филистимлянина, зустрічати царя Саула вийшли жінки з усіх міст Ізраїлю. Вони співали пісень перед ним, танцювали в супроводі бубнів та лютнів. Жінки танцювали, приспівуючи: «Саул вбив тисячі ворогів, а Давид — десятки тисяч!» Саул розлютився бо цей приспів розгнівав його. «Вони приписали Давидові десятки тисяч, — подумав він, — а мені лише тисячі. Він же може захотіти ціле царство!» Відтоді він ревниво стежив за Давидом. Наступного дня від Бога потужно зійшов на Саула злий дух і він пророкував. Давид грав на арфі, як зазвичай, а Саул тримав списа в руці Саул метнув списа, подумавши: «Я припну Давида до стіни». Але Давид двічі ухилився. Саул боявся Давида, бо з ним був Господь, а Саула Він покинув. От він і відіслав Давида, поставивши його командиром тисячі воїнів. Тож Давид командував загонами в різних походах. Скрізь Давидові щастило, бо Господь був з ним. Коли Саул побачив, що Давид має в усьому успіх, він почав боятися його. Проте Ізраїль та Юдея любили й шанували Давида, оскільки він проводив успішні походи.
1-а Самуїлова 18:1-16 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою. І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька. І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою. І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого. І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам. І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами. І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої! І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання! І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида. І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис. І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб’ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього. І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив. І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом. І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь. І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його. А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.
1-а Самуїлова 18:1-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як скінчив же він розмову з Саулом, прихилилось серце Йонатана до його, і влюбив його Йонатан як свою душу. Саул же взяв його того ж дня до себе і не дозволив йому вже вертатись у батьківську господу. І ввійшов Йонатан з Давидом у побратимство, бо влюбив його як свою душу. І зняв Йонатан верхню одежу з себе та й оддав Давидові, до того ж і иншу одїж свою, ба й меча й лука й пояса свого. І справлявсь Давид розважно всюди, куди й нї посилав його Саул, так що Саул поставив його отаманом над військовими людьми, і влюбив його ввесь люд і самі прибічники Саулові. Та як ійшли вони додому і вертавсь Давид подужавши Филистія, то виходило тодї з усїх Ізрайлевих городів жіноцтво на стрічу цареві Саулові, танцюючи й сьпіваючи під веселу гру бубнів та цимбал, І викликало жіноцтво приграваючи: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч. І розсердився Саул вельми, і не до вподоби було йому се слово, і сказав він: Давидові присьпівано десятки тисяч, а менї тисячі; йому не стає ще хиба царства. І позирав Саул скрива на Давида з того часу і надальше. На другий же день найшов злий дух від Бога на Саула, і був він не при собі в палатї: Давид же пригравав на струнах, як і щодня, а в Саула та був спис у руцї. І метнув Саул списа, думаючи: Прибю Давида'д стїнї, та Давид вхиливсь від його і сього другого разу. І почав Саул боятись велико Давида, бо з ним був Бог, як відступав від Саула. І віддалив його Саул від себе, і зробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом. І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь. А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його; А ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він входив і виходив перед ними.