Як скінчив же він розмову з Саулом, прихилилось серце Йонатана до його, і влюбив його Йонатан як свою душу. Саул же взяв його того ж дня до себе і не дозволив йому вже вертатись у батьківську господу. І ввійшов Йонатан з Давидом у побратимство, бо влюбив його як свою душу. І зняв Йонатан верхню одежу з себе та й оддав Давидові, до того ж і иншу одїж свою, ба й меча й лука й пояса свого. І справлявсь Давид розважно всюди, куди й нї посилав його Саул, так що Саул поставив його отаманом над військовими людьми, і влюбив його ввесь люд і самі прибічники Саулові. Та як ійшли вони додому і вертавсь Давид подужавши Филистія, то виходило тодї з усїх Ізрайлевих городів жіноцтво на стрічу цареві Саулові, танцюючи й сьпіваючи під веселу гру бубнів та цимбал, І викликало жіноцтво приграваючи: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч. І розсердився Саул вельми, і не до вподоби було йому се слово, і сказав він: Давидові присьпівано десятки тисяч, а менї тисячі; йому не стає ще хиба царства. І позирав Саул скрива на Давида з того часу і надальше. На другий же день найшов злий дух від Бога на Саула, і був він не при собі в палатї: Давид же пригравав на струнах, як і щодня, а в Саула та був спис у руцї. І метнув Саул списа, думаючи: Прибю Давида'д стїнї, та Давид вхиливсь від його і сього другого разу. І почав Саул боятись велико Давида, бо з ним був Бог, як відступав від Саула. І віддалив його Саул від себе, і зробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом. І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь. А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його; А ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він входив і виходив перед ними.