ЛУКИ 22
22
Юдина зрада
1 #
Мт. 26:2–5; Мр. 14:1. Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
2 #
Мт. 21:26. Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
3 #
Мт. 26:14–16; Мр. 14:10; Ів. 6:70, 13:2,27. Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
4 #
Дії 4:1. і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
5Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.
6 #
Дії 24:18; Мр. 14:2. І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
Господня Вечеря
7 #
Мт. 26:17–20; Мр. 14:12–17; 2 М. 12:18–20. Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
8І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
9Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
10 #
1 Сам. 10:2–7. А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
11 #
Лк. 2:7. і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
12І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
13 #
Лк. 19:32. Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 #
Лк. 17:5. І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
15 #
Мт. 26:26–29; Мр. 14:22–25; 1 Кор. 11:23–26. #
1 Кор. 5:7. І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
16 #
Лк. 13:29. кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
17 #
1 Кор. 10:16. Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
18Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
19 #
Лк. 24:30; Дії 27:35; 2 М. 12:14; 5 М. 16:3. І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
20 #
Єр. 31:31; Зах. 9:11; 2 М. 24:8; 2 Кор. 3:6; Євр. 7:22. Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21 #
Мт. 26:21–25; Мр. 14:18–21; Ів. 13:21–26. Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
22Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
23І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Більший нехай буде як менший
24 #
Мт. 20:24–28; Мр. 10:41–45. #
Мт. 11:11. Була й суперечка між ними, хто з них більший.
25А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
26 #
Лк. 9:48; Євр. 13:7. Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник – як слуга.
27 #
Ів. 13:4–14. Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
Апостоли судитимуть дванадцять племен Ізраїля
28 #
Мт. 19:28. #
Євр. 4:15. Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;
29 #
Лк. 12:32. як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, –
30 #
Мт. 19:28. щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
Ісус говорить про відречення Петра
31 #
Мт. 26:31–35; Мр. 14:27–31; Ів. 13:37. #
2 Кор. 2:11; Йов 1:6; Ам. 9:9. [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
32 #
Ів. 17:9,11,15; Пс. 50:15; Ів. 21:15. Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
33 #
Мт. 14:28; Дії 5:18, 12:3. Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть.
34 #
Лк. 22:61. Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!
В Ісусі справджуються пророцтва
35 #
Лк. 10:4. І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
36 #
Мт. 10:34. А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
37 #
Лк. 18:31, 22:52; Іс. 53:12. Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
38 #
5 М. 3:26. Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
Ісусова молитва в Гетсиманії
39 #
Мт. 26:30,36–41; Мр. 14:26,32–38. #
Лк. 21:37. Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
40Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
41 #
Дії 7:60, 9:40. А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,
42 #
Мт. 6:10. промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
43 #
Лк. 1:11. З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
44 #
Ів. 12:27. Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
45Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
46І сказав їм: Чому спите? Встаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Схоплення Ісуса
47 #
Мт. 26:47–56; Мр. 14:43–49; Ів. 18:3–11. #
Дії 1:16. Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, – Той і є].
48Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
49 #
Лк. 22:36. Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
51Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
52 #
Дії 4:1; Лк. 22:37. А до тих, які виступили проти Нього, – до первосвящеників, начальників варти храму та старших, – Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
53 #
Лк. 19:47; Ів. 7:30, 19:11; Кол. 1:13. Жодного дня, коли Я був з вами в храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
Петро відрікається від Ісуса
54 #
Мт. 26:57,69–75; Мр. 14:53,66–72; Ів. 18:13–18,25–27. Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
55Коли розклали вогонь серед двору й разом сиділи, Петро сидів серед них.
56 #
Дії 4:13. Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
57Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
58Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти – один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я – ні!
59Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він – галилеєць.
60Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
61 #
Лк. 22:34. Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
62 #
Іс. 22:4. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Знущання над ув’язненим Ісусом
63 #
Мт. 26:67; Мр. 14:65. А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
64вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
65І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
Перед збором старших, первосвящеників і книжників
66 #
Мт. 27:1, 26:63–65; Мр. 15:1, 14:61–64; Ів. 18:19–24. Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
67 #
Ів. 10:24; Єр. 38:15; Ів. 3:12, 8:45. кажучи: Якщо Ти – Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
68 #
Лк. 20:7. якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].
69 #
Дан. 7:13; Пс. 109:1; Мт. 22:44. Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
70Тоді всі запитали: Чи Ти – Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.
71Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!
Поточний вибір:
ЛУКИ 22: CUV
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
БІБЛІЯ Сучасний переклад © Українське Біблійне Товариство (2020-2023)
