Тож, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа,
через Якого вірою ми й отримали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо, і хвалимось надією на славу Божу.
І не тільки цим, а хвалимось і скорботами, знаючи, що скорботи виробляють терпіння,
терпіння — стійкість, стійкість — надію,
а надія не осоромлює, тому що любов Божа вилилась у наші серця Святим Духом, даним нам.
Бо Христос, коли ми були ще немічними, у певний час помер за нечестивих.
Бо навряд чи хтось помре за праведника, хоча за доброго, може, хтось і наважиться померти.
А Бог Свою любов до нас виявляє в тому, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
Тож тим більше, виправдавшись тепер Його кров’ю, ми спасемося через Нього від гніву.
Бо якщо, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, тим більше, примирившись, спасемося Його життям.
І не тільки цим, а хвалимось і Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми тепер отримали примирення.
Тому, як через одну людину гріх увійшов у світ, а через гріх — смерть, так і смерть перейшла в усіх людей, тому що всі згрішили.
Бо й до Закону гріх був у світі, та гріх не зараховується, коли немає Закону.
Однак смерть царювала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили подібно до переступу Адама, який є прообразом Того, Хто мав прийти.
Та дар благодаті не такий, як переступ; бо якщо від переступу одного багато хто помер, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті однієї людини, Ісуса Христа, примножилися для багатьох.