До римлян 5:1-15
До римлян 5:1-15 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам. Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення. Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону. Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього. Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох.
До римлян 5:1-15 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Оскільки ми виправдалися перед Богом завдяки нашій вірі, то маємо мир з Ним через Господа нашого Ісуса Христа. Через нашу віру, Христос дав нам можливість зазнати благодать Божу, яку тепер маємо. Ми радіємо з надії прилучитися до слави Господньої. І більше того, ми радіємо з наших страждань, бо знаємо, що страждання породжують терпіння. Терпіння породжує стійкість, а стійкість, своєю чергою, приносить надію. Надія ж нас ніколи не розчарує, бо любов Божа влилася в наші серця через Святого Духа, який був даний нам. Свого часу Христос помер за нас, лихих людей, хоча ми ще самі були немічні. Та, у призначений час, Він віддав Своє життя, рятуючи нас. Рідко буває, щоб хтось віддав життя за іншу людину, навіть якщо то дуже добра людина. Та Бог показав, як сильно Він нас любить, тим, що Христос помер заради нас, коли ми були ще грішниками. Оскільки тепер ми виправдані перед Богом кров’ю Христовою, тож і від гніву Божого врятуємося через Ісуса. Коли ми були ще ворогами Богу, Він примирив нас з Собою через смерть Свого Сина. Надто ж зараз, коли ми стали Його друзями, врятуємося життям Його Сина. Більше того, ми радіємо тому, що Всевишній зробив для нас через Господа нашого Ісуса Христа, завдяки Якому ми тепер примирилися з Богом. Гріх прийшов у світ через одного чоловіка, Адама, а разом з гріхом і смерть. Так само й смерть прийшла до всіх людей, бо всі вони грішили. Гріх був у світі й до того, як Закон з’явився, та гріх нікому не зараховується, коли немає закону. Смерть панувала від часів Адама до Мойсея. Вона панувала навіть над тими, хто не грішив, як Адам, коли він порушив Божу заповідь. Адам був праобразом Того, Хто мав прийти пізніше. Та вільний дар Божий зовсім не такий, як гріх Адамів. Багато людей померло через гріх цього чоловіка. Милість же Божа набагато більша, бо через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, багато людей одержало дар Божий.
До римлян 5:1-15 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Тож, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого вірою ми й отримали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо, і хвалимось надією на славу Божу. І не тільки цим, а хвалимось і скорботами, знаючи, що скорботи виробляють терпіння, терпіння — стійкість, стійкість — надію, а надія не осоромлює, тому що любов Божа вилилась у наші серця Святим Духом, даним нам. Бо Христос, коли ми були ще немічними, у певний час помер за нечестивих. Бо навряд чи хтось помре за праведника, хоча за доброго, може, хтось і наважиться померти. А Бог Свою любов до нас виявляє в тому, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше, виправдавшись тепер Його кров’ю, ми спасемося через Нього від гніву. Бо якщо, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, тим більше, примирившись, спасемося Його життям. І не тільки цим, а хвалимось і Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми тепер отримали примирення. Тому, як через одну людину гріх увійшов у світ, а через гріх — смерть, так і смерть перейшла в усіх людей, тому що всі згрішили. Бо й до Закону гріх був у світі, та гріх не зараховується, коли немає Закону. Однак смерть царювала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили подібно до переступу Адама, який є прообразом Того, Хто мав прийти. Та дар благодаті не такий, як переступ; бо якщо від переступу одного багато хто помер, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті однієї людини, Ісуса Христа, примножилися для багатьох.
До римлян 5:1-15 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам. Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення. Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону. Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього. Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох.
До римлян 5:1-15 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій перебуваємо і хвалимося надією на Божу славу. І не лише нею, а й хвалимося, коли страждаємо, знаючи, що страждання виробляє терпеливість, а терпеливість — досвід, а досвід — надію. Надія ж не засоромлює, адже Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа. Бо Христос, коли ми ще були безсилі, у відповідний час помер за нечестивих. Навряд чи хто помре за праведного; хіба, може, хтось за доброчинця наважиться померти. Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками. Тим більше тепер, оправдані Його кров’ю, ми завдяки Йому спасемося від гніву. Коли, ще бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, тим більше, примирившись, спасемося Його життям. І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми тепер одержали примирення. Бо як через одну людину гріх увійшов у світ, а з гріхом і смерть, так у всіх людей увійшла смерть, тому що всі згрішили. Гріх був у світі й до Закону, але гріх не зараховується, коли немає Закону. Та смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, які не згрішили подібно до переступу Адама, котрий є прообразом майбутнього. Але дар благодаті не такий, як гріх. Бо якщо через переступ одного багато померло, то наскільки більше благодаттю однієї Людини, Ісуса Христа, Божа благодать і дари щедро вилилися на багатьох.
До римлян 5:1-15 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої. Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє, терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю, надїя ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам. Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер. Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти. Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва. Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його. Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли. Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всїх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили. Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону. Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого. Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.
