Апостоли ж зібралися до Ісуса і розповіли Йому про все, що зробили і чому навчали.
І Він сказав їм: Підіть ви одні в пустельне місце і трохи відпочиньте (бо приходило й відходило багато народу, і їм нíколи було й поїсти).
І вони відпливли човном у пустельне місце одні.
Люди побачили, як вони відпливали, і багато хто впізнав Його, і з усіх міст побігли туди берегом, випередили їх і зібралися до Нього.
Ісус, вийшовши, побачив багато людей і зжалився над ними, бо вони були як вівці без пастуха; і почав багато навчати їх.
А коли час був уже пізній, підійшли до Нього Його учні й кажуть: Місце тут пустельне, а час уже пізній.
Відпусти їх, хай підуть у навколишні хутори й села і куплять собі хліба, бо їм нíчого їсти.
Та Він сказав їм у відповідь: Ви дайте їм їсти. Вони кажуть Йому: Чи не піти нам купити на двісті динаріїв хліба і дати їм їсти?
Він каже їм: Скільки хлібин у вас є? Підіть подивіться. Вони дізналися й кажуть: П’ять, і дві рибини.
Тоді Він наказав їм розсадити всіх групами на зеленій траві,
і вони возлягли рядами по сто й по п’ятдесят.
Він узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив, розламав хлібини й став роздавати Своїм учням, щоб вони подали народу; і на всіх розділив дві рибини.
І всі їли, і наїлися,
і ще набрали шматків хліба й риби дванадцять повних кошиків.
А тих, що їли хліб, було близько п’яти тисяч чоловіків.
І відразу Iсус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік у Віфсаїду, поки Сам відпускатиме народ.
Попрощавшись із ними, Він пішов на гору помолитись.