Якось Петро, проходячи по всіх місцях, прийшов і до святих, що жили в Лідді.
Там він знайшов одного чоловіка на ім’я Еней, який вісім років пролежав у ліжку (він був паралізований).
Петро сказав йому: Енею, тебе зціляє Ісус Христос: устань і застели своє ліжко! І він відразу встав.
І побачили його всі мешканці Лідди й Сарону, які й навернулися до Господа.
А в Іоппії була одна учениця на ім’я Тавіфа (що в перекладі означає «сарна»); вона була повна добрих діл і милостинь, які чинила.
У ті дні вона захворіла й померла. Її обмили і поклали в горниці.
А оскільки Лідда була поблизу Іоппії, то учні, почувши, що Петро знаходиться в ній, послали до нього двох чоловіків, благаючи без зволікання прийти до них.
Петро встав і пішов з ними. Коли він прийшов, його привели в горницю, і всі вдови стали перед ним, плачучи й показуючи сорочки й накидки, які робила Сарна, поки була з ними.
Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився; і, повернувшись до тіла, сказав: Тавіфо, устань! І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла.
Він подав їй руку і підвів її; і, покликавши святих і вдів, поставив її перед ними живою.
Це стало відомо по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа.
І пробув він в Іоппії чимало днів в одного Симона-чинбаря.