Дії Апостолів 9
9
1А Савл, ще дихаючи погрозами і вбивством на учнів Господніх, прийшов до первосвященника
2і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників Шляху, чи то чоловіків, чи жінок, тих зв’язаними привести в Єрусалим.
3Коли ж він ішов, то наблизився до Дамаска; і раптом осяяло його світло з неба.
4Він упав на землю і почув голос, що говорив йому: Савле, Савле, що ти гониш Мене?
5Він сказав: Хто Ти, Господи? Господь сказав: Я Ісус, Якого ти гониш. Важко тобі йти проти рожна.
6Він із тремтінням і жахом сказав: Господи, що Ти хочеш, щоб я зробив? Господь сказав йому: Устань і йди в місто, і тобі буде сказано, що ти маєш робити.
7Люди ж, які йшли з ним, стояли онімілі, чуючи голос, та нікого не бачачи.
8Савл устав із землі і, хоча його очі були відкриті, він нікого не бачив; і його повели за руку, і привели в Дамаск.
9І три дні він був невидющим, і не їв, і не пив.
10А в Дамаску був один учень на ім’я Ананія, і Господь сказав йому у видінні: Ананіє! Той сказав: Ось я, Господи!
11Господь сказав йому: Устань, і піди на вулицю, яка називається Прямою, і спитай в Іудиному домі тарсянина на ім’я Савл; бо ось він молиться
12і побачив у видінні чоловіка на ім’я Ананія, який увійшов і поклав на нього руку, щоб він прозрів.
13Ананія відповів: Господи, я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він зробив Твоїм святим у Єрусалимі;
14і тут має владу від первосвященників зв’язувати всіх, хто кличе Твоє ім’я.
15Та Господь сказав йому: Іди, бо він Моя вибрана посудина, щоб понести Моє ім’я перед язичниками, царями і синами Ізраїля.
16Бо Я покажу йому, скільки він має постраждати за Моє ім’я.
17Ананія пішов, і увійшов у дім, і, поклавши на нього руки, сказав: Брате Савле, Господь Ісус, що з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і наповнився Святим Духом.
18І відразу ніби луска спала з його очей, і він відразу прозрів; і, уставши, охрестився,
19і, прийнявши їжу, зміцнів. І Савл пробув з учнями в Дамаску декілька днів.
20І відразу став проповідувати в синагогах про Христа, що Він є Син Божий.
21І всі, що чули, дивувалися й казали: Чи не той це, хто нищив у Єрусалимі тих, що кличуть це ім’я, і сюди чи не для того прийшов, щоб зв’язаними відвести їх до первосвященників?
22А Савл ще більше зміцнявся й приводив у замішання іудеїв, що жили в Дамаску, доводячи, що Він є Христос.
23Коли ж минуло чимало днів, іудеї змовились убити його;
24та Савлу стала відома їхня змова. А вони вдень і вночі стерегли ворота, щоб убити його.
25Учні ж узяли його вночі і спустили по стіні, опускаючи в кошику.
26Прийшовши в Єрусалим, Савл намагався пристати до учнів, та всі боялися його, не вірячи, що він учень.
27Варнава ж узяв його, і привів до апостолів, і розповів їм, як дорогою він побачив Господа, і що Господь проговорив до нього, і як у Дамаску він сміливо проповідував іменем Ісуса.
28І він входив і виходив з ними в Єрусалимі і сміливо проповідував іменем Господа Ісуса.
29Говорив також і сперечався з елліністами, а вони намагались убити його.
30Та брати, дізнавшись про це, відвели його в Кесарію, а звідти відправили його в Тарс.
31Церкви ж по всій Іудеї, Галілеї і Самарії мали спокій, і збудовувались, і, живучи в страху Господньому й утісі Святого Духа, примножувалися.
32Якось Петро, проходячи по всіх місцях, прийшов і до святих, що жили в Лідді.
33Там він знайшов одного чоловіка на ім’я Еней, який вісім років пролежав у ліжку (він був паралізований).
34Петро сказав йому: Енею, тебе зціляє Ісус Христос: устань і застели своє ліжко! І він відразу встав.
35І побачили його всі мешканці Лідди й Сарону, які й навернулися до Господа.
36А в Іоппії була одна учениця на ім’я Тавіфа (що в перекладі означає «сарна»); вона була повна добрих діл і милостинь, які чинила.
37У ті дні вона захворіла й померла. Її обмили і поклали в горниці.
38А оскільки Лідда була поблизу Іоппії, то учні, почувши, що Петро знаходиться в ній, послали до нього двох чоловіків, благаючи без зволікання прийти до них.
39Петро встав і пішов з ними. Коли він прийшов, його привели в горницю, і всі вдови стали перед ним, плачучи й показуючи сорочки й накидки, які робила Сарна, поки була з ними.
40Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився; і, повернувшись до тіла, сказав: Тавіфо, устань! І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла.
41Він подав їй руку і підвів її; і, покликавши святих і вдів, поставив її перед ними живою.
42Це стало відомо по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа.
43І пробув він в Іоппії чимало днів в одного Симона-чинбаря.
Поточний вибір:
Дії Апостолів 9: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
