Йов 10
10
Йов у розпачі
1«Як я ненавиджу своє життя!
Тож розповім про всі свої страждання,
відкрию болі та образи всі.
2Звернусь до Бога я: „Не звинувачуй,
дозволь дізнатися, у чому завинив.
3Хіба радий Ти з того, що мене гнітиш
і зневажаєш діло рук Твоїх,
хіба щасливий тим, що нечестивці замишляють?
4Чи маєш очі Ти людські?
Чи вмієш бачить, як людина?
5Чи дні Твої подібні до людських?
Чи лічиш роки, як лічу я дні?
6Бо Ти вишукуєш в мені безчестя,
гріхи мої пізнати хочеш.
7Хоча Ти знаєш, що я ні в чому не завинив,
що від Твоєї кари не втечу.
8Мене створили Твої руки, і тілу форму надали,
та несподівано вони мене схопили, щоб згубити.
9Благаю пам’ятати, що з глини Ти мене зліпив,
тож раптово, не перетворюй Ти мене на глину знов.
10Хіба мене не виливав, як молоко,
і затвердіти, як той сир, мені не дав?
11Ти одягнув мене у шкіру й тіло,
зв’язавши жилами й кістками.
12Дав звідати мені, що є життя й нев’януча любов,
твоє дбання мій дух плекало.
13Але у серці потай задуми плекав;
я знаю, то мета Твоя була:
14Якщо на шлях гріха я поверну,
Ти наглядатимеш і непокараним не лишиш.
15Якщо я поведуся зле — горе мені!
Якщо невинний, то не можу й голови підвести,
безчестям сповнений, приниженням напоєний.
16Лиш звести голову збираюсь,
на мене, мов на лева, полювання затіваєш
і знову виявляєш Свою силу.
17Нових приводиш свідків проти мене,
примножуєш Свій гнів,
та нові війська на мене насилаєш.
18Навіщо вивів Ти мене із лона?
Я мав би вмерти, щоб не бачив мене світ.
19Хотів би я не жити ніколи,
піти в могилу б з материнської утроби.
20Мені зосталось жити лиш кілька днів,
дай спокій, відступись від мене!
Дозволь хоч трохи радості пізнати
21до того, як піду туди, де залишаються навіки:
у світ печалі й темряви,
22у землю мороку, де ходить привид смерті,
туди, де хаос править, де померлих тіні,
де навіть світло, наче ніч”».
Поточний вибір:
Йов 10: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International