Якова 1:2-18

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування. Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння. Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало. Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому. Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер. Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа, бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити. Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство. А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, наче дика квітка. Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми. Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його. Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає. Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її. Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть. Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе. Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним. Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.