Буття 31
31
Якова втеча
1Якось Яків почув, Лаванові сини розмовляли між собою: «Яків забрав усе, що належало нашому батькові. Він зробив собі багатство, забравши його в нашого батька». 2І побачив Яків, що Лаванове ставлення до нього стало вже не таким, як раніше.
3Тоді Господь сказав Якову: «Вертайся до тієї землі, де жили твої прабатьки, до свого народу. Я буду з тобою». 4І послав тоді Яків по Рахиль та Лею і наказав їм прийти в степ до отар. 5І сказав він їм: «Я помітив, що ставлення до мене вашого батька вже не те, що було раніше. Та Бог мого батька був завжди зі мною. 6Ви знаєте, що я всіма своїми силами працював на вашого батька. 7Але він ошукав мене і десять разів міняв мені платню. Та Бог не дозволив йому скривдити мене. 8Якщо Лаван казав, що рябі ягнята будуть моєю платнею, то всі ягнята народжувалися рябі. Коли він казав, що смугасті ягнята будуть моєю платнею, то всі ягнята народжувалися смугасті. 9Отож Бог забрав худобу вашого батька і віддав її мені».
10«Якось коли у худоби була пора злучки, мені привидівся сон, неначе козли, що спиналися на кіз, були смугасті, поплямовані та рябі. 11Тоді Ангел Господній звернувся до мене вві сні: „Якове!” Я озвався: „Так”. 12Він мені й каже: „Озирнися й поглянь, усі козли, що злучаються з козами, смугасті, плямисті та рябі. І це через те, що Я бачив усе, що Лаван чинив тобі. 13Я — Бог, Який явився тобі в Бетелі, де ти поставив пам’ятник і полив його оливою, де ти дав Мені обітницю. Тепер вставай і йди з цієї землі. Повертайся до своїх родичів#31:13 Повертайся… родичів Або «до свого рідного краю».”».
14І мовили тоді до нього Рахиль та Лея: «Нашому батькові нічого нам залишити, коли він помре#31:14 Нашому… помре Дослівно «Чи маємо ми ще свою частину або спадщину в долі нашого батька?». 15Хіба не за чужих він нас вважає? Він продав нас, а потім розтринькав усі гроші, що належать нам. 16Тому все багатство, що Бог відібрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям. Тож виконуй усе, що Бог наказав тобі!»
17Яків зібрався й посадив своїх дітей і жінок на верблюдів. 18Він погнав усю свою худобу, з усім нажитим майном, отари, що стали його майном, нажитим у Паддан-Арамі, до землі Ханаанської, де жив його батько Ісаак.
19Коли Лаван пішов стригти овець, Рахиль украла батькових домашніх богів. 20Яків обманув Лавана, не сказавши, що йде геть. 21Він знявся з усім своїм майном. Перебравшись на той бік ріки Євфрат, він намірився йти до гір Ґілеадських.
22На третій день Лаванові сказали, що Яків утік. 23Тоді Лаван зібрав своїх людей і переслідував Якова сім днів, аж доки не наздогнав його в горах Ґілеадських. 24І тієї ночі Бог явився Лаванові арамійському вві сні й мовив до нього: «Дивись, не кажи Якову ні доброго, ні лихого!»
Пошуки украдених богів
25Тож Лаван наздогнав Якова. Яків поставив намет у горах. Лаван теж став табором у горах Ґілеаду. 26І звернувся Лаван до Якова: «Що ж ти наробив? Ти обдурив мене, забравши моїх дочок, неначе полонянок. 27Навіщо ж ти втік потайки, не сказавши й слова, обдуривши мене? Якби ти мені сказав, я влаштував би тобі веселі проводи з піснями, з бубоном і лірою. 28Ти не дав мені навіть поцілувати своїх онуків і дочок на прощання. Ти повівся як дурень. 29У моїй владі завдати вам лиха, але минулої ночі Бог батька твого сказав мені: „Дивись, не кажи Якову ні доброго, ні лихого!” 30Зараз ти йдеш, бо палко прагнеш повернутися до батькового дому. Та навіщо ж ти покрав моїх богів?»
31Яків йому відповів: «Я боявся, бо думав, що ти забереш у мене своїх дочок. 32Якщо ти знайдеш у когось своїх богів, того буде вбито. В присутності наших рідних ти можеш вказати на те, що є в мене твого і забрати це». Та Яків не знав, що Рахиль украла Лаванових богів.
33Лаван заходив до намету Якова, намету Леї, а також до намету двох служниць, але ніде не знайшов своїх богів. Вийшовши від Леї, Лаван зайшов до намету Рахилі. 34Рахиль же сховала домашніх богів у сідло верблюда, а сама сиділа на них. Лаван обшукав увесь намет, але нічого не знайшов.
35Рахиль сказала батькові: «Хай батько не гнівається на мене, що я не можу встати перед ним. У мене зараз місячні». Тож Лаван шукав скрізь, але не знайшов своїх сімейних богів. 36Яків розлютився й почав сперечатися з Лаваном. Він говорив так: «Яка моя провина? Який мій гріх, що ти переслідував мене? 37Хоч ти й обшукав усе моє майно, але не знайшов нічого, що належало б тобі. А якщо знайшов, то поклади сюди, щоб і моя і твоя рідня змогли розсудити нас із тобою. 38За ці двадцять років, що я працював на тебе, жодна твоя вівця чи коза не народжувала мертвого, і не брав я баранів з твоїх отар собі для їжі. 39Я не приносив до тебе тварину, задерту диким звіром. Я відшкодовував за втрату сам. Ти зробив мене відповідальним за це. Мене ж обкрадали і вдень, і вночі.
40Вдень спека забирала мої сили, а вночі холод не давав мені зімкнути очей. І так я жив. 41Ось уже двадцять років, як я у твоєму домі. Я працював на тебе чотирнадцять років за твоїх двох дочок і ще шість за твою худобу. Ти десять разів змінював мою платню. 42І коли б Бог батька мого, Бог Авраама і Страх Ісаака#31:42 Страх Ісаака Інше ім’я Господа, яке вказує, що Всевишнього необхідно поважати. не був зі мною, ти б, напевно, відіслав мене ні з чим. Бог бачив мої страждання і мій тяжкий труд, і минулої ночі Він довів мою правоту».
Домовленість Якова з Лаваном
43Тоді Лаван сказав Якову: «Ці жінки — мої дочки, а сини мені належать, отари і все, що бачиш, — все моє. Все, що ти бачиш, моє. Але я нічого не можу зробити, аби утримати дочок моїх та їх дітей поруч себе. 44Тож давай укладемо з тобою Угоду. І хай буде свідок між нами».
45Яків узяв камінь і встановив його як пам’ятник. 46Тоді гукнув до своїх рідних: «Збирайте каміння». І назбирали вони каміння в купу, а потім їли коло неї. 47Лаван назвав те місце Єґар-Сагадута#31:47 Єґар-Сагадута В перекладі з арамійської це означає «Кам’яна купа свідчення».. Яків же назвав його Ґалеед#31:47 Ґалеед В перекладі з гебрейської це означає «Кам’яна купа свідчення»..
48І сказав Лаван: «Ця купа є сьогодні свідком між мною і тобою». Через те й назвали її Ґалеедом. 49Те місце ще назвали Міцпа#31:49 Міцпа Ця назва означає «сторожова вежа»., оскільки Лаван сказав: «Нехай стежить Господь за нами обома, як ми розійдемося в різні боки. 50Якщо ти скривдиш моїх дочок або візьмеш собі за дружину ще когось, хоч нікого тут з нами й немає, пам’ятай, що Бог свідок нам з тобою».
51Лаван вів далі: «Поглянь на цю купу каміння, поглянь на цей пам’ятник, що я звів поміж нами, а ось той камінь, що стоїть, немов стовп, є свідченням поміж нами. 52Купа каміння є свідченням того, що я не перейду за них на твій бік, а ти — на мій з лихими намірами. 53Нехай Бог Авраама і Бог Нагора і боги їхнього батька будуть нам суддями». Після цього Яків присягнув Богом батька свого Ісаака, Якого той називав «Страхом». 54А тоді приніс жертву в горах і запросив своїх рідних розділити з ним трапезу. Тож вони поїли й заночували в горах. 55Прокинувшись рано вранці наступного дня, Лаван поцілував своїх онуків і дочок на прощання, благословив їх і подався додому.
Поточний вибір:
Буття 31: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International