До Ефесян 4:1-14

Тож я, як в’язень, який належить Господу, благаю вас жити так, як то личить людям Божим, та бути гідними поклику Божого. Будьте завжди покірливими й лагідними, а також терплячими й приймайте один одного з любов’ю. Намагайтеся зберегти єдність даровану Духом. Ревно бережіть її. Є лиш одне Тіло і один Дух, і ви були покликані Богом, щоб розділити одну надію. Є лише один Господь, одна віра, одне хрещення. Є лише один Бог і Отець всіх. Він володар усього, виявлений в усьому, і Він усюди. Але кожному з нас була дарована особлива милість, мірою щедрості Христової. Ось чому сказано у Святому Писанні: «І коли вознісся Він, то взяв полонених із Собою і роздав дари людям». Що ж означають слова: «Він вознісся» — як не те, що Він спершу спустився на землю? Таким чином, це саме Христос зійшов, а потім вознісся на вище з небес, щоб наповнити Собою цілком все. Він Сам дарував одним бути апостолами, другим — пророками, третім — проповідниками Доброї Звістки, а четвертим — пастирями й учителями. І зробив Він так, щоб підготувати людей Божих до служіння й підсилення Тіла Христова, і щоб ми всі прийшли до єднання у вірі та в пізнанні Сина Божого, до зрілості, і досягли висот досконалості Христової. Тоді ми вже більш не будемо як немовлята або ті, хто постійно змінює свої думки, неначе то хвилі кидають човен з боку в бік. Вітер усякого нового вчення не захопить нас тоді, і ми не будемо втягнені в гріх обманами хитрунів.