Приповiстi 15:1-33

Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість. Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї. Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають. Лагідний язик - се дерево жизнї, а необузданий - пригноблює духа. Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, - добрий розум має. В дому в праведного - достаток добра, а в доходах безбожного - самий хиба розстрій. Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних. Жертва безбожних - гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому. Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди - сей йому любий. Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, - погибне. І преисподня й ад явні Господеві, а надто - серця синів людських. Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде. Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє. Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть. В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина. У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї. Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте. Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду. Лїнивого дорога - мов тернєм встелена, дорога же праведних - гладка. Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає. Дурницї - радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою. Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться. Радість чоловікові - (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане - яке воно любе! Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу. Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить. Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому. Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї. Обдумує відказ праведного серце, уста же безбожників вимітують зло. Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає. Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї. Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими. Хто відкидає упомин, - не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, - набуває розуму. Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.