Йоан 10:11-21

Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї. Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї. Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї. Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого. Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї. Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте? Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?