Ефесяни 4:1-32

Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови, стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї. Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; один Господь, одна віра, одно хрещеннє, один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас. Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового. Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям. (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї? Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.) І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові. Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх. Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости. Ви ж не так познали Христа: коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї, щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, а обновлятись духом ума вашого, та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди. Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени. Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому. Анї давайте місця дияволу. Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї. Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу. Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим. Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.