До ефесян 4:1-32

Поділитись

До ефесян 4:1-32 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Тож я, як в’язень, який належить Господу, благаю вас жити так, як то личить людям Божим, та бути гідними поклику Божого. Будьте завжди покірливими й лагідними, а також терплячими й приймайте один одного з любов’ю. Намагайтеся зберегти єдність даровану Духом. Ревно бережіть її. Є лиш одне Тіло і один Дух, і ви були покликані Богом, щоб розділити одну надію. Є лише один Господь, одна віра, одне хрещення. Є лише один Бог і Отець всіх. Він володар усього, виявлений в усьому, і Він усюди. Але кожному з нас була дарована особлива милість, мірою щедрості Христової. Ось чому сказано у Святому Писанні: «І коли вознісся Він, то взяв полонених із Собою і роздав дари людям». Що ж означають слова: «Він вознісся» — як не те, що Він спершу спустився на землю? Таким чином, це саме Христос зійшов, а потім вознісся на вище з небес, щоб наповнити Собою цілком все. Він Сам дарував одним бути апостолами, другим — пророками, третім — проповідниками Доброї Звістки, а четвертим — пастирями й учителями. І зробив Він так, щоб підготувати людей Божих до служіння й підсилення Тіла Христова, і щоб ми всі прийшли до єднання у вірі та в пізнанні Сина Божого, до зрілості, і досягли висот досконалості Христової. Тоді ми вже більш не будемо як немовлята або ті, хто постійно змінює свої думки, неначе то хвилі кидають човен з боку в бік. Вітер усякого нового вчення не захопить нас тоді, і ми не будемо втягнені в гріх обманами хитрунів. Тож промовлятимемо істину з любов’ю і зростатимемо в усьому, щоб бути схожими на Христа. Бо Ісус — голова, та усе тіло залежить від Нього. Його владою усі частини тіла з’єднані докупи, і все воно тримається разом завдяки Христу. І коли кожна окрема частина виконує те, що мусить, все тіло росте й міцніє завдяки любові. Тому кажу я це й застерігаю в ім’я Господнє, щоб ви більше не жили так, як погани живуть зі своїми нікчемними думками. Розум їхній затьмарений, вони відірвані від життя, що йде від Бога. Вони нічого не розуміють, бо відмовляються слухати голосу істини. Вони втратили почуття сорому й віддалися злу і розпусті. Але це життя, зовсім не те, про яке ви дізналися пізнавши Христа. Та я не маю сумніву, що ви чули про Нього і, як Його послідовники, навчені істини, яка в Ньому. Щодо вашого минулого життя, то вас вчили позбавлятися вашої старої суті, яка занепадає від облудних бажань. Ви повинні відновитися в ваших серцях і розумі, та «зодягнутися в нового чоловіка», який був створений у подобі Божій і відрізняється праведністю й святістю, що йдуть від істини. Отже, зречіться брехні! «Кожен має бути щирим із ближніми своїми», бо всі ми — частини одного тіла. «Не грішіть, гніваючись» та позбудьтеся гніву перш, ніж сонце зайде. Не потурайте дияволу. Хто крав, нехай більше не краде. Краще працювати й зробити щось корисне, щоб поділитися тим з нужденними. Нехай жодне огидне слово не сходить з уст ваших, а кажіть лише те, що допомагає людям духовно зростати згідно з їх потребою, щоб ви допомогли тим, хто чує вас. Не засмучуйте Божого Духа Святого, бо Він — доказ того, що ви належите Богу і що Він захистить вас до тих пір, коли настане час вашого звільнення. Нехай усі прикрощі, лють, гнів, лихослів’я і наклепи полишать вас — разом з усіляким злом. Будьте добрими й співчутливими одне до одного. Прощайте одне одному, як Бог простив вам в Христі.

До ефесян 4:1-32 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Тож благаю вас я, в’язень у Господі, жити гідно поклику, яким ви покликані, з усім смиренням і лагідністю, з довготерпінням, терплячи один одного в любові, стараючись зберігати єдність Духа в союзі миру. Одне тіло і один Дух, як ви й покликані до однієї надії вашого поклику; один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх вас. Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, Він полонив полонених і дав дари людям». А «піднявся» що означає, як не те, що Він спочатку спускався у найнижчі частини землі? А Той, що спустився, є Тим же, що й піднявся вище за всі небеса, щоб наповнити все. І Він дав одних за апостолів, інших за пророків, ще інших за благовісників, а ще інших за пастирів і вчителів, для спорядження святих на діло служіння, на збудування тіла Христового, доки ми всі не досягнемо єдності віри й пізнання Сина Божого, дорослого віку, міри віку повноти Христа, щоб ми більше не були немовлятами, яких кидає й носить усяким вітром вчення через лукавство людей, через хитрість для підступного обману, а щоб, кажучи істину в любові, ми в усьому виростали в Того, Хто є голова, Христос, від Якого все тіло, складене й з’єднане завдяки підтримці кожного суглоба, здійснює ріст тіла в міру дії кожного окремого члена для збудування себе в любові. Тому кажу це й заклинаю Господом, щоб ви більше не жили, як живуть інші язичники в марноті свого розуму, затьмарені розумом, відчужені від життя Божого через невідання, яке в них, через закам’янілість їхнього серця. Вони, втративши відчуття, віддалися розпусті, щоб чинити усяку нечистоту з ненаситністю. Та ви не так пізнали Христа, якщо тільки ви чули про Нього і були навчені в Ньому (оскільки істина в Ісусі) відкинути стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих похотях, а обновлятися духом свого розуму і одягнутися в нову людину, створену за образом Божим в праведності й святості істини. Тому, відкинувши неправду, кажіть правду кожен своєму ближньому, бо ми члени один одному. Гніваючись, не грішіть; сонце хай не зайде у вашому гніві; і не давайте місця дияволу. Хто крав, хай більше не краде, а краще хай трудиться, роблячи своїми руками добро, щоб було що подати нужденному. Ніяке гниле слово хай не виходить із ваших уст, а тільки добре, для потрібного збудування, щоб воно приносило благодать слухачам. І не засмучуйте Святого Духа Божого, печаттю Якого ви відзначені на день викуплення. Усяке роздратування, лють, гнів, крик, лихослів’я разом з усякою злобою хай будуть усунені від вас. А будьте один до одного добрими, милосердними, прощаючи один одному, як і Бог у Христі простив вам.

До ефесян 4:1-32 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Отож, благаю вас я, в’язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари! А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю. Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди. Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному. Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!

До ефесян 4:1-32 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Отже, я, в’язень у Господі, прошу вас, щоб ви поводилися гідно звання, до якого були покликані, з усякою покірністю і лагідністю, з довготерпінням, у любові підтримуючи одне одного, намагаючись зберігати єдність духа в союзі миру. Одне Тіло й один Дух, — як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх [нас]. А кожному з нас дана благодать згідно з даром Христа. Тому сказано: Піднявшись на висоту, Він полон полонив і дав дари людям. А що означає «піднявшись», як не те, що [раніше] Він зійшов до найнижчих місць землі? Хто зійшов, Той і піднявся вище від небес, щоб наповнити все. Він і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших благовісниками, а тих — пастирями та вчителями, щоби приготувати святих для справи служіння, для збудування Христового тіла, аж поки всі досягнемо єдності віри й пізнання Божого Сина, досконалого змужніння, міри зрілості — повноти Христа; щоб ми не були більше малими дітьми, які носяться хвилями і захоплюються всяким вітром учення, людською підступністю, лукавством, що вводить в оману, а щоб ми в любові були правдомовні, щоб у всьому досягли зросту Того, Хто є Голова, — Христа. Від Нього — усе тіло, складене і надійно сполучене різними зв’язками в міру дії кожного окремого члена тіла, зростає на збудування самого себе в любові. Усе це я кажу й свідчу в Господі, щоб ви більше не були, як [ті] язичники, які ходять у марноті свого розуму, маючи затьмарену свідомість, вони відчужені від Божого життя через їхнє незнання, через закам’янілість їхніх сердець. Вони стали нечутливими, піддалися розпусті, щоб у нестримності чинити всяку нечистоту. Але ви не так пізнали Христа, оскільки ви чули Його і в Нього навчилися, — адже істина в Ісусі, — то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях, аби ваш розум оновлювався духом, щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини. Тому, відкинувши неправду, кожний говоріть своєму ближньому правду, бо ми є членами одне одного. Гніваючись, — не грішіть; сонце хай не заходить у вашому гніві, і не давайте місця дияволові. Хто крав, хай більше не краде, але краще нехай працює, роблячи своїми руками добро, аби мав що подати тому, хто має потребу. Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення [віри], щоб воно принесло користь тим, хто слухає. І не засмучуйте Святого Божого Духа, Яким ви запечатані на день викуплення. Усяке роздратування, гнів, лють, крик і зневага хай віддаляться від вас разом з усякою злобою. Будьте ж добрими один до одного, милосердними, прощаючи одне одному, як і Бог через Христа вам простив!

До ефесян 4:1-32 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови, стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї. Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; один Господь, одна віра, одно хрещеннє, один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас. Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового. Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям. (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї? Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.) І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові. Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх. Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости. Ви ж не так познали Христа: коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї, щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, а обновлятись духом ума вашого, та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди. Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени. Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому. Анї давайте місця дияволу. Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї. Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу. Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим. Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.