Ефесяни 4:1-14

Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови, стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї. Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; один Господь, одна віра, одно хрещеннє, один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас. Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового. Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям. (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї? Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.) І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду