На закінчення. Про таємниці сина. Псалом Давида.
Буду прославляти Тебе, Господи, усім своїм серцем, розповідатиму про всі Твої чудеса.
Я буду веселитися і радіти Тобою, співатиму Твоєму Імені, о Всевишній.
Коли мій ворог відступить назад, вони ослабнуть і загинуть від Твоєї присутності.
Бо Ти вирішив мій суд і мою справу, Ти сів на престолі, Суддя праведний.
Ти погрозив народам, і безбожний загинув, Ти стер їхнє ім’я назавжди і навіки-віків.
У ворога зовсім не стало мечів — Ти знищив міста. З гуркотом щезла пам’ять про них.
А Господь зостається навіки, Він приготовив для суду Свій престол,
Він судитиме Всесвіт у праведності, судитиме народи справедливо.
Господь став притулком для вбогого, помічником у добрі часи та в утисках.
Хай покладають на Тебе надію ті, які знають Твоє Ім’я, бо Ти, Господи, не покинув тих, котрі Тебе шукають.
Співайте Господу, Який живе в Сіоні, сповіщайте між народами Його діяння,
бо Той, Хто домагається звіту за кров, згадав про них, — Він не забув крику убогих.
Помилуй мене, Господи, поглянь на моє приниження від моїх ворогів, Ти, Який відводиш мене від брами смерті,
щоб я висловив Тобі всю похвалу в брамах дочки Сіону: я радітиму спасінням Твоїм.
Народи погрузли в знищенні, яке самі задумали, їхня нога попала в пастку, яку вони ж наставили.
Знаний Господь, Який чинить суди, а грішника схоплено в ділах його рук.
(Пісня під час музичної паузи).
Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога.
А вбогий не назавжди буде забутий, і терпеливість бідних не буде втрачена назавжди.
Устань, Господи, щоб не почувалася сильною людина; хай народи будуть суджені перед Тобою.