І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв хліба і дати їм їсти?
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
І всі вони поїли й наситилися,
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.