Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом,
кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника!
А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені!
І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.
То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них?
Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?
А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу:
Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник.
Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;
я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного!
Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде!
Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.
А Ісус покликав їх, та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!
Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!