Від Іоана 4

Ісус і самаритянка

1Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан. 2(Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні). 3Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї. 4По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.

5В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу. 6Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці. 7Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися». 8Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти.

9Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами#4:9 Юдеї не спілкувалися з самаритянами Або «Юдеї не користалися нічим, чого торкалися самаритяни».). 10Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».

11-12«Шановний, — каже жінка, — але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?» 13На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує. 14Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя». 15Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».

16Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди». 17«У мене немає чоловіка», — відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка. 18У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».

19Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти — пророк!#4:19 пророк За Писанням, пророк знав те, що було приховано від інших людей. 20Наші батьки йшли на цю гору#4:20 Наші… гору Йдеться про гору Ґаризим, де самаритяни побудували храм, який було зруйновано приблизно в 110 році до Р. Х., але й після знищення храму самаритяни вважали цю гору місцем поклоніння. поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».

21Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі. 22Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв. 23Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі. 24Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».

25Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все». 26Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».

27В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»

28Жінка залишила свій глечик й, повернувшись до міста, сказала людям: 29«Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос». 30Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.

31Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!» 32Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо». 33І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»

34Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.

35Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, підведіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив. 36Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі. 37І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”. 38Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».

39Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті». 40Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні. 41І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав. 42Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».

Ісус зціляє сина чиновника

(Мт. 8:5-13; Лк. 7:1-10)

43Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї, 44бо Він сам говорив, що пророка не шанують у його рідній вітчизні. 45Отже, коли Ісус прийшов туди, ґалилеяни щиро зустріли Його, тому що вони були на святі Пасхи в Єрусалимі, та бачили все, що Він там звершив.

46Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син. 47Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.

48Та Ісус каже йому: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, ніяк не можете повірити в Мене». 49Чиновник благав: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»

50І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому. 51По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав. 52Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні». 53І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина. 54Це було друге чудо, яке звершив Ісус у Ґалилеї, повернувшись з Юдеї.

Выбрано:

Від Іоана 4: UMT

Выделить

Копировать