Бог з намиЗразок

Бог з нами в долині

Можливо, ви вже натрапляли на 23 Псалом. Якщо ні, то до нього ви будете повертатися багато разів. В будь-якому випадку, чи зможете ви на мить призупинити всі свої упереджені уявлення про цей уривок та відкрити свій розум для нового сенсу?

Багато біблійних істориків вважають, що Давид написав 23-й псалом у середині статевого дозрівання, приблизно в той самий час, коли він був помазаний на наступного царя Ізраїлю. Уявіть на хвилину ці два життєві досвіди, які зіткнулися. Можливо, вам і не треба. Можливо, ви були підлітком, коли отримали новини, що найбільше змінили ваше життя. 

Ми схильні читати цей знаменитий псалом як нагадування від досвідченого професіонала довіряти Богу у важкі часи — у долині тіні смертної. Сьогодні давайте прочитаємо цей псалом з позиції підлітка на піку гормональних змін, який щойно отримав повідомлення, що він набагато менш підготовлений до свого життя, ніж міг собі уявити. Крім того, пам’ятайте, що Давид жив до того, як Ісус прийшов на Землю, до того, як Ісус пообіцяв Святого Духа, у той час, коли віра в Бога була культурно менш інтимною та більшою мірою ґрунтувалася на релігійних, транзакційних практиках.

Давид почав з того, що назвав Бога Пастирем. Це була не перша посада, яку типовий ізраїльтянин згадав би, щоб лестити Богу. Це було б так, якби хтось із нас сказав: «Господь — мій скотар...» Проте ми знаємо, що сам Давид був добрим пастирем. Він так добре доглядав за вівцями, що Бог вирішив, що він повинен піклуватися про націю. Називаючи Бога пастирем, Давид своїми словами люб’язно з’єднується зі своїм небесним Батьком. Він не турбується про вражаючу промову до Бога. По-простому, він каже: «Боже, по-перше, Ти мене зрозумієш. Я думаю, що я розумію Тебе, і Ти мені подобаєшся». В такому виборі слів ми бачимо підлітка, який міг би особисто спілкуватися з Богом. Він знав, що Бог з нами. 

Як ми розмовляємо з Богом у долині? Постійно. Особисто. Чесно. По-доброму, ніби ми знаємо Його і Він знає нас. Чому? Тому що це є так з нашого і Його боку. 

Далі Давид робить компліменти Богу тим, що стає все більш теплим, близьким і особистим. Якщо ви прочитаєте слова Давида в минулому часі, вони нагадують те, що ви можете почути на похороні коханої людини. Проте все навпаки. Давид мав цю любовну розмову в реальному часі з живим Богом. Прочитайте сьогодні Псалом 23 інакше. Читайте це так, наче розмовляєте безпосередньо з Богом. Тому що так і є.

Яка долина перед вами? Як можна по-іншому відносити себе до Бога, як Давид, у долині?

Помоліться: Боже, дякую Тобі за те, що Ти зі мною, серед моїх ворогів, у моїх найбільших складнощах. Ти ніколи не залишаєш мене. Ти ніколи не перестаєш любити мене. Я люблю Тебе, і я піду за Тобою.