Перезавантаження з Бонні Сала: щоденні роздуми над Словом БожимЗразок

Чому ми не можемо слідувати за своїм серцем

Ісус прямо казав Своїм послідовникам, що учнівство — це не випадкова практика. Він знав, що закликає Своїх учнів до посвяти й відданості, а не до хобі у вихідні дні. Для сучасників Ісуса «щодня брати хрест» як частину учнівства викликало жахливі асоціації із принизливими катуваннями, які застосовувалися до в’язнів римським урядом.

Бог не є садистом, який покладається на наші тортури, щоб довести вірність. Проте «зречення себе» є нелегким завданням. Багато хто в сучасній християнській культурі не звик відмовляти собі у чомусь. Християнство часто стає поверхневим і зосередженим на потуранні собі, а не на справжньому учнівстві.

Відмовлятися від себе не означає позбавляти себе радощів життя. Це означає ставити щось вище за свої власні бажання. Як сказав місіонер-перекладач Біблії Кен Джейкобс: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай викладе зі свого серця те, чого бажає його власне серце».

Не все, чого ми прагнемо, є поганим. Проте ставити бажання Ісусового серця вище за свої означає зрікатися себе, якщо Божа воля суперечить нашим прагненням. Шлях Ісуса полягає не в тому, щоб наполягати на правах, а в служінні іншим. Іноді це служіння буває таким самим небезпечним, як носіння хреста. Якщо ми віддаємо пріоритет своїм егоцентричним бажанням, у серці не залишиться місця для того, що цінує Ісус.