Молитва покаяння за чужі гріхи

У час, коли Ізраїль перебуває в полоні, Даниїл, натхнений пророцтвом Єремії, усвідомлює завершення визначеного Богом семидесятирічного періоду вигнання. Його молитва наповнена не лише особистим покаянням, а й щирою скорботою за весь народ. Він визнає гріхи Ізраїлю, що спричинили Божий гнів, але з глибокою вірою звертається до Господа, благаючи про милість і відновлення.

У цьому уривку ми бачимо глибокий образ пророка, який молиться від імені свого народу, наче стає їхнім посередником перед Богом, подібно до того, як колись Мойсей клопотав за Ізраїль у пустелі. Даниїл не тільки усвідомлює тягар провини свого народу, а й виражає повну довіру до Божої обіцянки милосердя, благаючи про Божу благодать для відновлення Єрусалиму. Його молитва пронизана надією на те, що навіть після падіння Божий народ може відродитися завдяки Його милості.

Ця молитва Даниїла нагадує про важливість покаяння, яке ґрунтується на усвідомленні Божої святості та нашої людської недосконалості. Навіть коли народ перебуває у полоні й безнадії, молитва є шляхом до примирення з Богом. Цей розділ також підкреслює, що Бог завжди готовий відповідати на молитви тих, хто з вірою звертається до Нього. Він — Бог справедливий, але Його милість завжди перевершує навіть наші найважчі гріхи, якщо ми готові прийти до Нього в смиренні та покаянні.

Поміркуйте:

• Чи маємо ми сміливість визнавати свої гріхи та гріхи нашого оточення перед Богом так щиро, як це робив Даниїл?
• Як часто ми звертаємося до Божої милості замість того, щоб шукати виправдання для своїх помилок?
• Чи віримо ми, що Бог чує і відповідає на наші молитви навіть тоді, коли відповідь може бути іншою, ніж ми очікували?