З тих, кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного

Ось і настав цей день, коли Ісуса було схоплено в саду. Перед цим Юда поцілунком вказує на Ісуса, зраджуючи Його. У саду були і фарисеї, і первосвященники, і римські воїни, і слуги й усі вони прийшли, щоб побачити поразку Христа. Але в результаті попадали на землю.

Також саме в цьому розділі описаний напад Петра на раба і саме це місце часто використовується для того, щоб довести, що християнам не можна брати в руки зборю. Чи дійсно тут говориться про це? Історія Петра на цьому не закінчується і ми читаємо про те, як він відрікається від Ісуса. Чому той, хто так любив Христа і визнавав Його Богом все ж відмовляється визнавати, що був з Ісусом? Чи все не настільки однозначно?

Ви зможете більше дізнатись про цей уривок, прослухавши подкаст.

Поміркуйте

Чи були у вашому житті моменти, коли ви не хотіли визнавати, що є Божою дитиною?

Як ви почували себе в той момент?

Чи вірите ви в те, що Бог ніколи не відрікається від нас, навіть якщо ми відрікаємось від Нього?