Побачення в сучасному світіЗразок

Лоцман вашої подорожі

Коли я дивлюся на загальну картину життя і любовної сфери у багатьох людей в наш час, то бачу страх. Страх зробити помилку. Страх щось упустити. Страх втратити можливості. У когось я чую гордість—упертість жити тільки на своїх власних умовах, щоб ніхто не міг загрожувати свободі самовираження. Також у багатьох я бачу хтивість. Навіщо присвячувати себе тому, щоб любити емоційно, коли можна просто використовувати когось фізично? Страх, гордість і хтивість — корінь багатьох проблем, які даються взнаки у взаєминах.

Жодна з цих рушійних сил не прагне до любові. Страх змушує нас закриватися й іти, але любов дозволяє pозкритися й віддавати в свободі. Гордість не допустить ризику залишитися незахищеним перед іншим, але любов ризикує вразливістю заради іншої людини. Хтивість каже іншій людині, що вам потрібні тільки ті частини, які ви можете використовувати, але любов приймає всю людину — у її кращі й гірші дні.

Поки страх, хтивість і гордість знаходяться на водійському сидінні ваших взаємин, ви будете стрімко віддалятися від здорових взаємин любові. Вони заженуть вас у самотність або створять поверхневі відносини, які не шанують Бога. Я бачу цю ситуацію в нашій культурі сьогодні. Я бачу покоління загублених у морі людей, невпевнених у тому, як проходити бурхливими водами любові, обходячи стороною підводні камені страху, хтивості й гордості. Вони пливуть за течією, страждаючи від вітру та хвиль.

У давні часи, якщо корабель заходив у неспокійне море, капітан мав визнати, що йому не вистачає знань даної території, аби зайти в порт в цілості. Усвідомивши це (це було до того, як були створені сучасні засоби зв'язку), він піднімав прапор, який повідомляв: "Мені потрібен лоцман". Коли лоцман, людина, яка знає цю територію, бачив цей прапор піднятим на щоглі корабля, він стрибав у свій човен, гріб до корабля й піднімався на борт.

Лоцман брав управління кораблем у свої руки й заводив його в порт в цілості, обходячи камені й мілководдя. Аби повідомити іншим лоцманам, які хотіли прийти на борт, що вони вже не потрібні, корабель піднімав інший прапор - половина якого була білою, а половина червоною. Цей прапор повідомляв всім зацікавленим: "У мене є лоцман". Інші лоцмани були непотрібні, і люди могли бути впевнені, що корабель знаходиться в надійних руках.

Серед нестабільних вод своїх взаємин, ви все ж маєте можливість прокласти курс уперед. Ви можете підняти прапор капітуляції й визнати, що вам "потрібен лоцман", який поведе вас від небезпек, розташованих прямо під поверхнею води. Ви також можете підняти прапор посвяти, який повідомляє світу: "У мене є лоцман", а потім прийняти рішення слідувати тільки за Ним.

Бог - це Той, Хто створив вас, і Єдиний, Хто може привести вас додому в цілості. Біблія каже, що Він є любов (1 Іоана 4:8). Визнайте, що вам потрібен провідник через незнайомі води любові у ваших сьогоднішніх взаєминах. Кличте до Бога, що потребуєте, аби Він узяв керування на Себе та вів вас. Коли мова заходить про побачення та взаємини, це саме те, з чого має починатися ваша подорож.

Запитання

Яку роль страх, гордість і хтивість грали у вашому пошуку романтичного кохання? Як ви переживали здорові взаємини любові?

Які приклади "неспокійних вод" ви відчували у взаєминах?

Що означає у ваших взаєминах підняти прапор готовності й визнати, що вам потрібен провідник?