Свобода свободою, але вода за розкладом.

Пʼятнадцятий розділ книги Вихід починається величною піснею, яку співав народ після порятунку від єгиптян. Євреї співають про себе, як народ, “що його Ти набув Господи”. Проте, майже зразу після поклоніння починається період розчарування: народ починає ремствувати, тому що не має води. Саме про це йдеться в останньому уривку пʼятнадцятого розділу, вірші 23-27.

Розглядаючи текст, поміркуймо про те, що Богові не так вже й легко працювати над нашими серцями. Навіть коли ми, подібно до євреїв, виходимо з духовного Єгипту, навіть коли ми стаємо Божим народом, навіть коли через хрещення об'єднуємося з Богом, ми все одно озираємося на минуле життя. Ми знову і знову опиняємося перед стіною непослуху й недовіри Богові. Ми знову і знову продовжуємо випробовувати Бога.

Поміркуймо, що Христос ніколи не нарікав, а ми, люди, на жаль, через невелику гіркоту, одразу висловлюємо своє незадоволення. Прикро, тому ця історія про гірку воду є хорошим уроком для нас: якщо ми погодилися йти за Богом, це означає, що Він нас буде виховувати і показуватиме вміст нашого серця, щоб ми самі побачили і позбавилися нарікання, яке там є. В цій історії нам варто взяти приклад з поведінки Мойсея. Він чинить дуже правильно, починаючи кликати до Бога. Не народ кличе, а Мойсей. Народ у цей час бунтує, а Мойсей визнає залежність від Бога.

Питання, які будуть розкриті в подкасті

• Яка проблема виникла, коли євреї зупинилися на відпочинок?
• Якщо Бог все контролює, то навіщо Він дозволяє траплятися таким “випадковостям”?
• Як би ми реагували, коли б опинилися в небезпеці? Що ми робимо зазвичай?
• Яким чином Бог виконав прохання Мойсея? Чому саме так?
• Яку роль відіграють заповіді Божі в наших стосунках з Богом? Наскільки вони актуальні сьогодні?
• Що можна сказати про дивовижний Елім - дванадцять джерел і сімдесят пальм?