Дружба з БогомЗразок

Пустеля душі

Відтепер і аж до раю суворі реалії життя кидатимуть виклик вашій вірі в Бога. Ви будете падати, а деколи інші люди будуть вас підводити. Плани руйнуватимуться. Двері зачиняться без жодних ознак колись відчинитися знову. Обставини не зміняться на вашу користь, а деякі люди можуть ніколи не змінитися. Ви можете опинитися в режимі очікування, або, можливо, в стані розпачу. Якщо це залишатиметься вашою реальністю досить довго, то з часом ви можете розчаруватися, і ваша віра може згоріти.

Це - пустеля душі.

Для ізраїльтян часів Виходу Синайська пустеля не була походом мальовничою стежкою, вкритою соковитою зеленню, із заходом сонця, який можна було б сфотографувати для інстаграму. Ні, пустеля була жахливим пустирем з малоймовірними шансами на виживання. Це був непривітний регіон зі страшенною спекою та безлюдними землями. Там було складно плекати мрію, а ще складніше знайти мету.

Душевна пустеля нічим не відрізняється. Перебуваючи в ній, ви подорожуєте місцевістю зневіри. Коли ви опиняєтеся в ролі мандрівника, мало хто, якщо взагалі хтось, повністю зрозуміє вашу подорож. Біль стане для вас більш знайомим, ніж прогрес, розгубленість - ніж прозріння.

Хтось каже, що біль робить нас сильнішими, але це безглузда банальність для тих, хто виснажується в мандрах. Ви можете бути людиною, яка від природи впевнена в собі, але в пустелі вас може зустріти тривожна невпевненість. До того ж ви навіть не знаєте, коли це закінчиться.

Дорогий Мандрівнику, а що, як кінцева мета пустелі не в тому, щоб зробити вас кращими чи кудись дістатися? Хоча освячення справді може бути побічним продуктом перебування в пустелі, біль подорожі полягає не лише в жорстоких засобах досягнення цієї мети. Скоріше, мета пустелі полягає в тому, щоб наблизитись в Божу присутність, а нагородою стане близька, справжня і пристрасна дружба з Ним.

У книзі Вихід сказано: «І говорив Господь до Мойсея віч-на-віч, як до друга» (33:11). Що для вас означає вважати Бога своїм Другом?