День 5: Бог хоче повернути мікрофон.

Чи ви коли-небудь страждали через похоронну промову, яка тривала в 10 разів довше, ніж передбачалося? Я знаю, в мене таке було. Що таке мікрофони, що змушують людей повністю втрачати відчуття часу?

Ваш багатослівний дядько не єдиний, хто винен у крадіжці похоронів. Ми часто робимо те саме, коли справа стосується нашого досвіду смерті. Ми оплакуємо його, згадуємо, шкодуємо — але не звертаємо уваги на час. Ми застрягаємо в режимі скорботи й відмовляємося рухатися далі.

Рано чи пізно Бог хоче повернути мікрофон.

Похорони повинні йти далі. Отже, Він м’яко підштовхує нас, щоб дати зрозуміти, що ми затримуємо процес скорботи. Він заохочує нас відпустити й рухатися вперед. Поховання має відбутися, але це не можливо, якщо ми наполягаємо на тому, щоб завжди переживати втрату.

У псалмі 23 Давид написав знамениту фразу: «І навіть у долині смерті чорній нещастя не злякаюсь я, бо Ти завжди зі мною». Зверніть увагу, що Давид говорив про ходьбу долиною. Долини смерті й темряви не призначені бути довгостроковими домівками. Вони призначені для подорожей через них, а не для постійного проживання. Ця подорож може зайняти деякий час, але має бути прогрес.

Я не намагаюся вказувати вам, як сумувати, але я кажу вам пам’ятати, що ви все ще на землі живих, навіть коли ви оплакуєте мертвих. Вас чекає широкий, прекрасний світ, і ви є невіддільною частиною світу. Не стійте, стискаючи мікрофон надто довго, інакше ви втратите все, що Бог має для вас. Ви можете врешті-решт зробити свою втрату центром вашого існування, а не точкою шляху у подорожі.

Я був би останнім, хто б сказав вам, коли саме ваше горе має перейти до поховання. Це між вами й Богом.

Тож запитайте себе, чи може Бог обережно штовхнути вас, щоб ви дали Йому мікрофон. Чи Він говорить вам, що сезони змінюються, що настав час припинити пам’ятну промову та перейти в майбутнє? Якщо ні, не поспішайте сумувати.

Але якщо так, нехай Його благодать веде вас вперед.