Великоднє РіздвоЗразок

Я був там
напевно більш як 30 років тому,
цю ніч не забути легко.

Угорі на пагорбі, вночі, спостерігав за вівцями, коли раптом стало так яскраво, майже як вдень. Нас оточували хори ангелів, які співали «Слава Богу на висоті» і веліли нам йти до міста.

Я не знаю, чого я очікував, але це була не просто дитина та матір, котрі виглядали приблизно мого віку.
Проте, ми знали, що це важко точно описати, але ця Дитина була чудовою, Бог справді був присутній,
і Марія, так звали матір, вона посміхнулася мені в глибокій задумі.

Ми підтримували зв’язок і домовилися зустрічатися кожні кілька років. Ці останні три чи близько того роки змінили все, але я ніколи не думав, що побачу це; Дитина, Якій я поклонявся, стала Чоловіком, Якого я бачив розіп’ятим!

Моє серце розбите. Я сподівався, що Ісус був Месією, і Марія переконана, що Він Ним і є, але все це здається таким... остаточним!

Мені потрібно піти до Марії, ми можемо втішити одне одного.

Цей монолог спочатку використовувався як частина літургії Хода Свідків у Страсну п’ятницю, використовуйте його та уривок зі Святого Письма, який надихнув його, щоб розмірковувати про ці дві основоположні події.

Що для вас особисто означають втілення та розп'яття?