Радість для всякого часуЗразок

Надія.

Звідки вона походить? Чи може надія бути проданою чи купленою?

Чи можливо відчути її запах? Чи квітне вона лише навесні? Чи є магазин який продає надію … чи радіостанція яка транслює її?

Я виявила що надія це щось нематеріальне, але найцінніше чим я володію. Якщо я відмовляюся надіятись … Я відмовляюся вірити. Я ігнорую основи віри.

Життя важке. Гроші закінчуються … здоров'я зраджує тіла … люди бувають складними … речі потребують ремонту.

Чи є "надія" чимось схожим на синдром Полліани, поведінкою, яка ігнорує факти? Мені ніколи не вдавалося ігнорувати те, що я бачу чи знаю. Ймовірно, мені потрібно це подолати.

Чи може надія і факти співіснувати? Чи сумісні вони, чи взаємовиключні?

Ось що я знаю … факти не розповідають кінця моєї історії. Те, що я бачу своїми очима, може бути обманом. Те, що я не можу побачити очима, може бути найголовнішим у житті.

І тому я надіюсь. Коли мої обставини кричать і вимагають … Я прислухаюся до тихого шепоту надії.

Коли факти мого життя схожі на грім і землетрус ... Я обираю солодку посмішку надії.

Ми всі обираємо. Ми обираємо надію чи відчай. Надію чи розчарування. Надію чи ніщо.

Я не знаю, які обставини виникли у вас сьогодні, але якщо ви можете сподіватися, то стаєте сильнішими. І радіснішими. І знаходите своє призначення.

Можливо, факти з якими ми стикаємося, насправді лише туман, що приховує від нас надію. Можливо, коли хмара людського існування зникне, ми усвідомимо, що надія не була незнанням, а була суттю й містила більше правди, ніж туман. Мабуть, ми дізнаємося потім те, чого не знаємо зараз, - що факти маскують усе істинне, реальне та справжнє.

І, можливо, мені щодня потрібно нагадувати собі, що надія - це основа життя яке було призначене для мене.

І тому я приймаю дружбу з надією. Я буду обирати все, що надія проголошує й обіцяє. Я буду говорити з надією і думати про надію. Я буду використовувати надію як якір для своєї дуже тендітної душі.

Радісна думка для роздумів: У чому секрет перебування в місці надії?