Переповнена моїми благословеннями. Підбадьорення для мам (частина 2)Зразок

Псалом 102 дає чудову, майже жартівливу картину нас, мам, у наші найгірші дні.

"Мої дні зникають, як дим". Так, вони або пролітають, нічого не досягнувши, або тягнуться, і важко дочекатися можливості поспати.

«Моє серце понівечене та зів’яле, як трава». Слова, які моя дитина щойно крикнула на мене, завдали забагато болю.

«Я забуваю з’їсти свою їжу». Це тому, що коли ви підійшли до мікрохвильової печі, щоб розігріти свій уже охололий обід, ви знайшли ранкову каву.

«Я схожий на пустельну сову [….] як самотній птах на даху». Як я можу бути такою самотньою в будинку, повному людей?

«Увесь день мої вороги глумляться з мене; ті, хто виступає проти мене, використовують моє ім’я як прокляття». Коли я почала сприймати своїх дітей як ворогів? Чому слово «мама» так часто здається лайкою?

Я пам'ятаю ті дні. Я навіть пам’ятаю, як вигукнула: «Не мамкай мені!» Зараз, через роки, я можу читати це і посміхатися, але було багато днів, коли це здавалося чистою правдою. Мої діти сприймалися ворогами.

Хоча наші діти не вороги, у нас є справжній ворог. Сатана хоче вкрасти наш мир і радість, знищити наш вплив і знищити нашу віру. Зрештою, його мета — повністю позбавити нас ролі люблячої дружини та матері. Будьте уважні до його тактики.

Псалом 102 змінюється, коли вірш 12 починається словами «Але Ти, Господи». Нехай це буде криком нашого серця. Він вірний і співчутливий. Він відповідає на наші безпомічні молитви та прагнення заради майбутнього покоління. Він залишається тим самим; Його роки ніколи не закінчаться.

Чому ми продовжуємо? Прочитайте кінець розділу: «Сини твоїх рабів будуть жити перед тобою; їхні нащадки постануть перед тобою».

Наші діти нам не вороги. Вони — наше майбутнє та Божий спадок любові.

Отче, дякую, що ми навіть можемо знайти гумор у Твоєму Слові. Сьогодні я прошу легкості в моєму дусі та пам’ятати, що мої діти не вороги, а моя спадщина. Допоможи мені бути уважною і пильною щодо справжнього ворога, який хоче вбивати, красти та знищувати, знаючи, що коли я звернуся до Тебе, він має втекти.