Присядь зі мноюЗразок

Бути людиною — це нелегко. Бути у стосунках з іншими людьми — ще важче. І, здається, з кожним днем це стає все складніше.

Іноді невисловлені напруження між нами ускладнюють навіть дихання. Маленькі тріщини. Німе припущення. Свіжі рани чи багаторічні шрами. Все ширша прірва між сестрами й братами, чоловіками й дружинами, сусідами, колегами, друзями зі студентських років, онлайн-знайомими, найкращими друзями та тими, хто міг би стати друзями. Ви це відчуваєте? Ви знаєте, як через це пройти?

Кожен із нас приходить до кухонного столу, автобусної зупинки, офісного кавника чи церковного обіду зі своїми дарами й своїм багажем. Ми несемо вагу минулих образ, сильних переконань і виправданих страхів. Але ми також несемо із собою свої унікальні й приємні відмінності. Ми з'являємося в конференц-залах і вітальнях зі своїми мовами й культурами, типами особистості й поглядами, досвідом і переконаннями.

І гарні, і зламані частини наших історій можуть ускладнювати зв’язок з іншими людьми — іноді до роздратування, розчарування або навіть почуття безнадії.

Апостол Павло дав нам мудру пораду про те, як виглядає справжня любов:

«Нехай любов ваша буде щирою. Ненавидьте зло й горніться до добра. Будьте відданими братерській любові одне до одного. Шануйте одне одного більше, ніж себе самого. У праці будьте завзятими й не лінуйтеся. Палайте серцем у служінні Господу. Втішайтеся надією. Будьте терплячі в біді й наполегливі в молитвах ваших. Допомагайте святим людям Божим у скруті, гостинними будьте до перехожих.

Благословляйте тих, хто переслідують вас; благословляйте, а не проклинайте. Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. Живіть у злагоді. Не пишайтеся, краще товаришуйте з приниженими. Не вважайте себе мудрими.» (До Римлян 12:9–16).

Як би це виглядало в нашому житті? Як змінилося б наше серце, якби ми відклали суперечки в коментарях і сіли поруч одне з одним? Як змінився б наш світ, якби ми погодилися бути людьми, котрі спочатку святкують або плачуть разом із друзями, колегами та сусідами, перш ніж намагатися переконати, виправити чи просувати свої ідеї?

Любити інших — непросто. Ісус ніколи не казав, що це буде легко. Але Він закликав нас це робити, а отже, це варто того. «Я даю вам нову заповідь: любіть один одного. Як Я вас полюбив, ви повинні любити один одного. Всі знатимуть, що ви Мої учні, якщо ви любитимете один одного» (Від Іоана 13:34–35).

І, можливо, ця любов починається з простого визнання напруження, яке ми відчуваємо, і готовності перебувати разом у цьому напруженні.