Сімейний Адвент, тиждень 4 (від спільноти Infinitum)Зразок

До народження Ісуса Його тітка Єлизавета народила немовля, хоч і була надто стара для цього (проте Бог постійно вчиняє дивовижне!). Почувши про дитину, яку вона народить, їй одразу стало зрозуміло, що це працює Бог. Коли дядько Ісуса Захарія дізнався про це, йому було важко повірити, що Бог міг учинити таке чудо. Гадаю, нам не слід осуджувати Захарію. Ми могли би повестися так само! Проте коли Захарія засумнівався, Бог зробив ІНШУ несподіванку: Він вимкнув голос Захарії на певний час! ЩО?! Як тобі таке?

У тебе може виникнути спокуса уявити, що Бог був розчарований, отже використовував це як покарання для Захарії. Втім, очевидно, що чоловік це бачив інакше. Я впевнений, що провести багато місяців без здатності розмовляти було нелегко, й хоча ми не знаємо, як почувався Захарій протягом того періоду, нам відомо, що ПОДЯКА БОГУ — перший учинок, який він зробив, коли Бог повернув йому голос! Отакої. Та невже?!

Ось захоплююча частина історії: Захарія повернув свій голос після народження сина, та погодився з Богом і Єлизаветою щодо ймення немовляти: Іван (що було дивним вибором у той час, оскільки більшість людей називали свою дитину на честь когось у їхній родині, й у цій сімʼї Іванів не було).

Цей малюк обернувся в неймовірного проповідника. Він навчав БЕЗЛІЧ людей про Ісуса, давав людям надію та допомагав їм слідувати Божому задуму для їхнього життя. До речі, ‘дивне’ не закінчилося на його йменні. Вибір Івана щодо поживи й одягу був чудернацьким усе життя. Проте дивне (Іван) й дивовижне (Бог) дещо споріднені; Бог любив Іванові дивацтва та Йому подобалося працювати з ним.

Захарія не знав усього цього, коли Іван був зовсім немовлям! Але Богові це було відомо. Захарія мав труднощі з тим, аби потрапити на борт Божого чудесного задуму, й іноді ми це робимо теж, оскільки не можемо знати, чим закінчиться історія, коли знаходимося лише на початку.

Тож нумо напружувати мозок, адже це може допомогти нам довіряти Богові, навіть коли відбувається щось, у чому не має сенсу. До прикладу, припустімо, що заплановану на наступний місяць відпустку щойно скасували... чи вигадаєш ти спосіб (або два), як це може бути дивовижною працею Бога?

А як щодо того, коли твій учитель доручає тобі виконати груповий проєкт з однокласником, який тобі не подобається... чи вигадаєш ти спосіб (або два), як це може бути дивовижною працею Бога?

А як щодо того, якби ти дізнався, що твоя мама знайшла нову роботу в іншому місті, тому тобі прийдеться переїхати через кілька місяців… чи вигадаєш ти спосіб (або два чи десять), як це може бути дивовижною працею Бога?

Навіть якщо ці сценарії не відповідають дійсності — або ж якщо це не Бог сказав твоєму вчителеві поставити того-то з тобою разом у команду для виконання проєкту — відпрацювання навички віднаходити дивовижну працю Бога тренує розум, а це допомагає нам потрапити на борт Божої чудесної роботи, коли та зʼявляється в нашому житті.

Чи є зараз у твоєму житті ситуація, де Бог можливо звершує дивовижну працю?

Чи ти можеш уявити, як Бог може виконати чудесну роботу десь у твоїй різдвяній ‘історії’ цього року?

Спробуй те, що пережив Захарія. Намагайся помовчати зі своєю родиною чи друзями цілу хвилину... чи було це важко? Чому?