Кожне сповнене прагнення серцеЗразок

Страшний ангел і нерозумна відповідь

Захарія не міг повірити своїм вухам, коли жереб впав на нього. Як священник, він здійснив тисячі жертвоприношень тварин, але ніколи не мав честі приносити кадило у Святому Місці. Захарія глибоко зітхнув, коли увійшов до священного приміщення.

Маленьке полум'я, яке він ніс, відкидало тіні навколо кімнати. Праворуч від нього був стіл з хлібами представленими, ліворуч — золотий світильник, а перед ним — жертовник для кадіння. Він запалив солодко пахнюче кадило на жертовнику і схилив голову в молитві. Коли він відкрив очі, то побачив його краєм ока.

У тінях стояла найвеличніша і найстрашніша істота, яку він коли-небудь бачив. Це був ангел Гавриїл.

Хоча видіння Гавриїла було страшним, ангел запевнив Захарію, що не потрібно боятися, і що у нього є найдивовижніша новина. Молитви Захарії та Єлизавети про сина незабаром будуть почуті, і ця дитина буде великою в очах Господа. Ця довгоочікувана дитина стане провісником Месії.

Єдина проблема полягала в тому, що Захарія та Єлизавета були вже далеко за межами дітородного віку. Тож Захарія запитав Гавриїла: «Як це може бути?» Ангельський посланець відповів: «Я Гавриїл, і я стою перед Богом». Іншими словами, хіба мій сам вигляд недостатній для того, щоб ти повірив, Захаріє?

Звичайно, Захарія знав, що Бог міг відповісти на його молитви, але, щоб захистити свої очікування, він вирішив, що Бог цього не зробить.

Через його невіру Гавриїл зробив Захарію німим. Він не міг ні чути, ні говорити. Але хіба всяка невіра не є нерозумною? Коли ми не віримо тому, що відкрито в Божому слові, ми також демонструємо духовну нерозумність.

Хоча Захарія спочатку відповів із сумнівом, його «перерва» допомогла йому побачити речі ясніше. Коли його язик нарешті розв’язався, його вуста переповнилися хвалою. Коли він відновив здатність говорити, він використовував свої вуста, щоб благословляти Бога, а не висловлювати сумнів.

Протягом десятиліть Захарія та Єлизавета думали, що Бог відповів на їхні найзаповітніші бажання словом «ні», але це було лише «ще не час». Продовжуйте молитися, продовжуйте вірити й продовжуйте слухатися! Ви ніколи не знаєте, що Бог робить з вашими ще не почутими молитвами.

• Де я сумніваюся в тому, що Бог відкрив у Своєму Слові?
• В яких молитвах я спокушаюся здатися?
• Як я можу наслідувати (недосконалу) вірність Захарії та Єлизавети, щоб продовжувати вірити, коли я спокушаюся здатися?