7 днів роздумів і проголошень для кожного сина БожогоЗразок

Приберіть свій гаманець

Симон-чарівник дістав свій гаманець. Довгий час він був знаменитим магом у цьому самаритянському місті, і його глибоко вразило, коли Петро та Іван прийшли до міста й почали молитися за новонавернених послідовників Ісуса, щоб вони отримали Святого Духа. Здавалося, що кожну з цих молитов супроводжували чудесні знамення (Діяння Апостолів 8:9–20).

Ці надзвичайні дива викликали загальне захоплення серед жителів міста. Це були “фокуси”, яких старий фокусник не мав у своєму арсеналі. Тож, керований заздрістю та честолюбством, Симон підійшов до учнів Ісуса і запропонував їм чималу суму грошей, якщо вони покажуть йому, як це робиться.

Петро відповів різко та гнівно: “А бодай би пропали ті гроші разом з тобою, бо ти думав за гроші придбати Дар Божий…Тож покайся в цьому гріху й молися Господу. Можливо, Він простить тобі цю лиху думку, що спала тобі на розум.” (Діяння Апостолів 8:20, 22)

Але перш ніж ви поспішите приєднатися до Петра в осудженні Симона, задумайтеся ось про що: ми - істоти, які діють за принципом обміну, як за своєю природою, так і за вихованням. З народження нас привчають сприймати все в категоріях угоди. Ми отримуємо десерт за те, що з’їли овочі. Отримуємо кишенькові гроші за виконані обов’язки. Купуємо товар за гроші. Заробітну плату за роботу. Цінність за відповідну цінність.

Нам це здається правильним, бо в глибині душі ми хочемо почуватися такими, що заслужили те, що отримали. Це пояснює, чому ми так ніяково почуваємося, коли хтось дарує нам несподіваний подарунок, а у відповідь нам нічого дати. Це принижує нас. А щось глибоко закорінене у нашій старій, гріховній природі не хоче бути приниженим. Недаремно саме гординя спричинила як падіння Люцифера, так і перший людський гріх.

Це також пояснює, чому так багато Божих людей борються з тим, щоб прийняти й повною мірою переживати все те, що Ісус помер, аби нам дати. Стосунки з Богом не функціонують за принципом обміну, хоча ми часто поводимося так, ніби це саме так. Ми думаємо: Якщо я роблю добро для Бога, я отримаю добро від Бога. Але це не жива віра, а мертва, ритуальна релігія.

Бог не просить нас заплатити за вхід. Він просто кличе нас прийти такими, якими ми є. Ісус одного разу порівняв Царство Свого Отця з бенкетом, на який посланці запрошували всіх, хто траплявся їм на шляху, переконуючи прийти й розділити трапезу.

Приберіть свій гаманець. Ваше місце за столом не продається. Ба більше, спроба “заплатити” - це єдине, що може вас дискваліфікувати. Цей дар вільно пропонується кожному, хто бажає прийти.

Проголошення благодаті: Милостивий Отче, я не буду ображати Тебе або Твою велику благодать, намагаючись "купити" за свої мізерні засоби те, що Ти пропонуєш як безмежно щедрий дар. Я смиренно та з вдячністю простягаю руки, щоб прийняти те, що Ти так прагнеш мені дати.