Вбиваємо порівнянняЗразок

Прозорий момент.

Протягом більшої частини свого життя я боролася з відчуттям, що мене покинули, залишили без уваги та небажаною. Це було наслідком багатьох речей, зокрема того, що мама сказала мені, що вона мене не хотіла, і мене не брали в команди в школі через надмірну вагу та небажаність моїх однокласників. Що ж, навесні 2020 року, коли світ був закритий, цілий рік моїх виступів був стертий, оскільки заходи були скасовані. Але одного дня я сиділа в Instagram, коли побачила, що кількох моїх друзів запросили виступити на великій жіночій онлайн конференції. Я знала спікерів і ведучу... але мене не запросили виступити.

Я почала тонути в почутті невідповідності, коли мій розум заполонили запитання на зразок «чому мене не запросили?», «чому я залишилася осторонь?», «чому я була недостатньо хорошою?». Але посеред тих запитань Святий Дух поставив мені інше запитання, яке назавжди змінило траєкторію мого життя та особистість. Він запитав мене: «Чому це для тебе важливо?». Це просте запитання було настільки глибоким. Воно вразило мене до серця. Воно змусило мене протистояти тому, у що я вірила про себе. І те, у що я вірила, не було гарним.

Якось, якимось чином, десь я почала сприймати свою особу в отриманих мною запрошеннях до виступів. Коли мене не попросили виступити, це просто виявило цю правду. Я почувалася невпевнено, тому що я закріпила свою особистість на незахищеній основі запрошень. Але в нашому головному вірші сьогодні ми бачимо, як Йонатан закріпив свою особистість на єдиному надійному фундаменті, з якого ми можемо сміливо йти до нашої мети, не порівнюючи себе ні з ким іншим.

На відміну від свого батька, царя Саула, Йонатан не бачив у Давиді загрози, оскільки його схвалювали люди. Натомість Йонатан любив і славив Давида. Але як? Що ж, ще до того, як Давид навіть вийшов на сцену, ми бачимо уявлення про особу Йонатана в 1 Самуїла 14:6:

«Йонатан звернувся до свого молодого зброєносця: «Давай підемо до сторожової залоги тих чужинців. Може, Господь нам допоможе. Ніщо не може завадити Господу нас врятувати, чи багато нас, чи мало».

Йонатан воював із филистимлянами від імені Бога, а не тому, що намагався справити враження на людей (там не було аудиторії) і не тому, що він намагався зробити собі ім’я (там не було аудиторії). Він пішов сам, тому що повністю покладався на Бога і вірив, що ніщо не може перешкодити його наміру в Богові. Не схвалення людей. Не його статус майбутнього короля. Ніщо. І ось чому, коли ваша невпевненість викликається тим, що вас залишають поза увагою чи не помічають, замість того, щоб запитувати, «чому не обрали мене» або «чому він завжди все отримує», запитайте, «чому це має значення».

Перед нашим наступним заняттям постаньте перед Богом і помоліться, щоб Він показав вам корінь вашої невпевненості, щоб ви могли побудувати свою ідентичність на надійному фундаменті того, ким Він вас називає.