Корисні для БогаЗразок

Смирення

Іван був "посланий від Бога", "щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло." (Ів. 1:6-8). На запитання про те, ким він є, Іван зізнався, що він не Христос (1:20), а "голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню" (1:23; пор. Іс. 40:3).

На початку служіння Ісуса, Ісус та Іван хрестили в юдейських околицях. Коли Ісус почав збирати все більший натовп, деякі з послідовників Івана висловили йому своє занепокоєння (3:26).

Іван зазначає, що його служіння — це дар, і нагадує їм, що він не Христос (3:27-28). Він проводить аналогію між нареченим і його дружком. Дружко не має нареченої, але "дуже тішиться з голосу молодого" (3:29).

Ісус — Наречений, посланий з неба, і Він над усіма (3:31). Він пропонує свідоцтво, яке багато хто відкидає, але ті, хто його приймає, стверджують, що "Бог правдивий" (3:32-33). Вірити в Сина — це мати життя вічне (3:36).

Іван не може запропонувати те, що пропонує Ісус. Таким чином, "Він [Христос] має рости, я ж маліти." (Ів. 3:30).

Іван добре розуміє свою роль. Він повинен вказувати на Ісуса. Виконавши свою місію, він не турбується про те, що відійде на задній план перед Христом. Він радіє, що Ісус прийшов, і з задоволенням визнає, що "За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я." (1:30).

Іван пропонує картину смирення. Смирення не означає, що ми зневажаємо Божі дари чи применшуємо роль, яку Він покликав нас відігравати. Навпаки, смирення — це прийняття своєї долі в житті, використання своїх дарів для розбудови Христового тіла та вказування іншим на Ісуса Христа. Ми смиренні, бо усвідомлюємо, що не маємо нічого, що не було б нам дано. Навіть наші найбільш виняткові якості були дані нам Богом для Його використання.

Тож, як і Іван, ми повинні прагнути бачити, як Христос зростає, коли ми маліємо. Роблячи багато для Христа, ми стверджуємо, що "усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть" (Кол. 1:16-17).