Шукаючи прихистку: Боже серце для біженцівЗразок

"Ви теж колись були чужинцями…"

Оскільки Божий народ, ізраїльтяни, нарешті збирався увійти в Землю Обітовану після багатьох років блукань у пустелі, Бог повторив застереження, яке він зробив невдовзі після того, як вони вперше втекли з Єгипту поколінням раніше: як тільки ви оселитесь на своїй новій землі, ви не повинні забувати свою історію. Пам’ятайте, що ви (або ваші предки) були чужоземцями в Єгипті, з якими фараон погано поводився, і що моя милість — не лише ваші власні зусилля — привела вас з того місця відчаю туди, де ви зараз знаходитесь, на цю землю, що «тече молоком і медом». Тому що, якщо ви забудете, ви можете звернутися до чужинців, які шукають прихистку на вашій новій землі, і поводитися з ними так само жахливо, як фараон ставився до вас.

Скільки з нас у своїх сім’ях мають подібні історії? У Сполучених Штатах, наприклад, майже кожен може простежити свій родовід десь ще, незалежно від того, чи прибули ці предки на «Мейфлауер» чи на невільницькому кораблі, через острів Елліс у гавані Нью-Йорка, через кордон чи через аеропорт. Більшість американців принаймні елементарно усвідомлюють своє походження, часто зберігаючи деякі культурні традиції або сімейні рецепти.

Проте надто часто ми забуваємо саме те, про що Бог попереджав ізраїльтян не забувати: проблеми та жорстоке поводження, з якими стикалися багато щойно прибулих іммігрантів, як-от знаки «Допомога ірландців не потрібна» середини 19-^го століття.. Більшість, ймовірно, не знають про насильство та легалізовану дискримінацію проти китайських іммігрантів, що завершилося федеральним Законом про заборону китайської імміграції 1882 року, який юридично забороняв її понад півстоліття. Ми схильні забути образу, з якою стикаються біженці з Південної та Східної Європи та інші іммігранти, які прийшли через острів Елліс на рубежі 20-^го століття, або скпетицизм Бенджаміна Франкліна, що німці, які прибули до колоніальної Пенсільванії, могли коли-небудь асимілюватися.

Урок ізраїльтян полягає в тому, щоб пам’ятати свою історію — не для того, щоб ми могли поводитися з тими, хто прийде після нас, так само погано, як з нашими предками, а для того, щоб ми могли робити краще, відповідаючи з любов’ю та прийомом, який ми хотіли б отримати.

Питання для роздумів:

1. Чи є у вашій родині біженці чи інші іммігранти? Чи знаєте ви, яким був їхній досвід як новоприбулих?

2. Як пригадування історії вашої родини може свідчити про те, як ви реагуєте на тих, хто сьогодні прибув як новоприбулий?