Борися За СяйвоЗразок

"Радіти, як Боже бажання"

Не зважаючи на те, що Бог не так стурбований нашою фізичною красою, як ми, Він все ж турбується, щоб ми були сяючі, відображаючи нашу радість в Ньому. Насправді, радість - досить послідовна тема в християнстві, ми знаходимо її в 40 книгах Біблії. Не посиляться стосовно цього - Бог хоче, щоб Його народ радів. Він бажає, щоб ми відчували це спокійне закладення в тому хто Він є і хто ми є через Нього. Він жадає, щоб ми мали почуття впевненості стосовно того, що Йому можна довірити наші життя. Тоді на наших обличчях все стає явним.

Та чи усвідомив ти, що заклик радіти це більше аніж просто пропозиція, це наказ? Перша згадка прийшла через Мойсея, коли він отримав Закон на горі Синай. Три рази на рік Бог заповів ізраїльтянам ставати перед Ним. Два випадки зобов'язували людей святкувати і радіти перед Господом. Їм буквально було заповідною радіти (Второзаконня 16:9-14).

Ти і я могли б швидко пропустити цю заповідь, але коли статут сходив від Мойсея до ізраїльтян, вони, ймовірно, спонтеличили народ. Зобов'язання радіти та святкувати перед Богом, було б зсувом парадигми від язичницьких релігійний обрядів ханаанеянів, які їх оточували. Далеко від радощів, ці релігії вимагали каліцтва плоті, людської крові, що тече з алтаря, та змушення дітей проходити через вогонь - тобто страшні речі! Який родючий кантраст створив Бог, просячи Свій народ радіти , коли вони предстануть перед ним.

Ми знаходимо, що заповідь радіти продовжується і в Новому Заповіті (Римлян 12:12; Флп 3:1). Ти в я повинні радіти, завжди. Дякуючи доруванням Святого Духа, ми споруджені радістю (1 Солунян 1:6). Насправді, ми були запевнені в "невимовній та славетній радості" (1 Петра 1:8-9)! Це не те, що одні віруючі можуть мати, а інші ні. Знову ж, Бог створив розючий контраст між Його народом та всіма іншими.

За винятком тих випадків..., коли ми не завжди радіємо. Багато з нас не дивляться або не поводяться таким чином, як ми були споряждені (обладнані) "в невимовній та славетній радості". Занадто велика нестача сяйва.

Ми більш схожі на віруючих, з якими зіткнувся Павло в Посланні до Галатів (4:15), коли він їх запитав: "Тож де ваше тодішнє блаженство (англ. переклад - радість)?". Чи є ймовірність того, що ми не усвідомили те, що ми повинні були боротися за неї?