Життя змінилося: як мати-одиначкаЗразок

Реальність

Серед усіх одиноких матерів, яких я знаю, я не знаю жодної, яка коли-небудь уявляла собі бути нею, включно зі мною. Якщо ми мріяли про власну сім'ю, ми, звичайно, ніколи не думали, що будемо робити це самотужки. Незалежно від того як саме ми прийшли до самотнього материнства — це важко. 

Мій шлях матері-одиначки почався, коли мій чоловік, з яким ми прожили майже 10 років, раптово розлучився зі мною і переїхав з міста. Маючи двох маленьких дітей і ще одну дитину на підході, я відчула жах і безнадію, коли зіткнулася з реальністю, що мені доведеться виховувати цих дітей самій. Перший рік я прожила в тумані горя, керуючись лише інстинктами виживання. Мені вдавалося утримувати дітей нагодованими та одягненими, а сама я майже кожну ніч плакала, щоб заснути.

Все було схоже на боротьбу — емоційну, фізичну, фінансову і духовну. У мене було стільки запитань і стільки гніву. Чому я залишилась наодинці щоб з усім цим впоратись? Чи бачив мене Бог взагалі? Найбільше мені було цікаво, що буде зі мною та моїми дітьми. Чи буде з нами все гаразд?

Якщо ви відчуваєте ті самі почуття і ставите схожі запитання, я хочу, щоб ви знали, що для вас і вашої сім'ї є надія, тому що є надія в Ісусі. Бог бачить вас і глибоко піклується про вас і ваших дітей. Почуття самотності, розчарування та виснаження є реальними, так само як і Бог, Який вас створив. Він спорядив вас для цієї подорожі.

Ісусе, я взиваю до Тебе про допомогу і про надію. Хоча я можу відчувати себе самотньою, я дякую Тобі за те, що Ти завжди зі мною і за мене. Допоможи мені побачити, де є Твоя дія у моїй ситуації, і повірити, що Твої плани про мене на добро. Я хочу більше довіряти Тобі. Примнож мою віру! Амінь.